1966 р. Історія українського мистецтва
Трохи інший характер мають портретні зображення князя Ярополка, його матері та дружини Ірини на мініатюрах так званої Трірської псалтирі, що зберігається в Чівідале в Північній Італії. Ці мініатюри виконано в другій половині XI століття як доповнення до латинського псалтиря, який належав дружині київського князя Ізяслава Ярославовича – Гертруді.
На одній з мініатюр Трірської псалтирі в центрі сторінки серед латинського тексту подано на весь зріст апостола Петра з ключами в руках (іл. 282). У молитовних позах, з піднятими прохально руками стоять, звертаючись до апостола, князь Ярополк Ізяславович і його дружина Ірина, їх показано в профіль. На князі малиновий каптан, гаптований золотом і перлами. На голові – велика шапка, оздоблена різноколірним камінням. На ногах у нього сап’янові чоботи. Очевидно, зображення князя має портретний характер. Це чоловік середнього віку, з густим волоссям, що вибивається з-під шапки, з невеликою широкою бородою і вусами. На голові в княгині – головний убір типу високої корони, також оздоблений дорогоцінним камінням. Обличчя в жінки досить молоде. Над князем і княгинею вміщено напис, виконаний кирилицею, в якому згадується ім’я Ярополка. Значно гірше збереглася постать князевої матері, що припала до ніг апостола Петра. Вона одягнена в темне вбрання, поверх якого накинуто візерунчастий плащ типу князівського корзна. Через те, що ця частина мініатюри дуже зіпсована, про головний убір матері Ярополка судити важко.
На іншій мініатюрі Трірської псалтирі подано складну композицію, в центрі якої на троні сидить Христос (іл. 281). Над ним (у верхній частині композиції) лев, ангел, орел і телець – символи чотирьох євангелістів: Марка, Матвія, Іоанна та Луки. Обабіч Христа в молитовних позах стоять князь Ярополк і княгиня Ірина, одягнена в пишне вбрання. За ними – їхні патрони – апостол Павло і св. Ірина. Вони ніби підводять Ярополка та Ірину до Христового трону. Христос тримає над головами князя і княгині корони, оздоблені дорогоцінним камінням. Внизу композиція завершується чотирма серафимами. Вся ця сцена має урочистий церковно-придворний характер.
Якщо на першій мініатюрі показано покровительство князям з боку святих, то на другій – вже сам Христос коронує князя і княгиню. В обох випадках на мініатюрах Трірської псалтирі засобами образотворчого мистецтва яскраво підкреслено ідею божественного покровительства князям і божественність їхньої світської влади. Таким чином, переконливо виступає ідейна спрямованість церковного мистецтва, головною метою якого було вірне служіння інтересам князівської верхівки феодального суспільства.
В художньо-стилістичному відношенні в мініатюрах Трірської псалтирі спостерігається поєднання русько-візантійських і романських форм. Манера виконання говорить про те, що їх створювали три художники. Так, у першій мініатюрі один з них, можливо фрескіст, намалював монументальну постать апостола Петра, в якій багато романських рис; приписаний до фігури Петра груповий портрет родини князя Ярополка, а також «Різдво Христове», «Розп’яття» та мініатюру з зображенням Христа, що вінчає Ярополка й Ірину, очевидно, виконував інший художник (тут помітно поєднання візантійських і романських рис). У мініатюрі з зображенням богоматері на престолі типу Печерської (тобто пов’язаної з Києво-Печерським монастирем) можна вбачати руку слов’янського, можливо руського, майстра. Мініатюра близька до подібних композицій в давньоруському мистецтві. Щодо місця виконання мініатюр Трірської псалтирі думки дослідників розходяться. Вважають, що мініатюри могли бути виконані в Луцьку чи Володимирі-Волинському або ж у монастирі св. Якова на Дунаї. Останнє місце є найвірогіднішим, бо там найшвидше могло статися злиття суперечливих форм романського і русько-візантіиського мистецтва .
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 351 – 353.