Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації.

Антарктика

Вивчення району Аргентинських островів

Перші дослідження району бухти Артура-Аргентинських островів, куди ми направляємося, припадають на XIX ст. Зокрема в лютому 1832 р., британський капітан Джон Біско відкрив перші острови, які знаходяться на захід від землі Грехама. Зокрема 14 лютого 1832 р. був відкритий острів Аделаїди, що отримав назву на честь королеви Аделаїди (Аделейд).

У 1872-74 рр. Німецька Морська Компанія організовує промислову китобійну експедицію на судні «Грюнланд» (капітан Е. Далман). Хоча комерційного успіху експедиція не мала (кити, що тут зустрічалися були дуже великими щоб на них полювати), вона нанесла на карту цілий архіпелаг островів, що отримав ім'я Кайзера Вільгельма. До складу цього архіпелагу входять острівні групи, які включають Бус, Плено, Ховгард (названий Е. Далманом – Крогман,, Пітерман (названий Е. Далманом на честь географа Августа Пітермана), Аргентинські острови, Ялури та ін.

У 1897 – 1899 рр., західне узбережжя Антарктичного півострова, а саме узбережжя Данко (Danco) та Грехем (Graham) досліджувала бельгійська антарктична експедиція А. Герлаха на судні «Бельгіка». Цікаво, що в її складі в Антарктиці вперше працювали два вчені-поляки: геолог Генрик Арцтовський та метеоролог Антон Добровольський. Саме Г. Арцтовський (до речі, багаторічний професор Львівського університету) дав зовнішнім горам Антарктичного півострова назву, що підкреслює їх зв’язок з Андами-Антарктанди. В складі експедиції працював також румунський ботанік Еміль Раковиця. Експедиця вперше пройшла протокою Лемер, яку назвала так на честь бельгійського дослідника Конго. Бельгійці назвали архіпелаг Вільгельма – архіпелаг Данеброг (наразі ця назва відноситься лише до групи островів на північний-захід від Буса та Плено), а острів Крогман відкритий Е. Далманом переназвали Ховгард на честь Андреаса Ховгарда офіцера датського флоту. Ця експедиція виявила острова Крулс (Cruls Islands – названі Герлахом на честь бельгійського астронома – Л. Крулса) на захід від Аргентинських островів, а також назвали найбільший острів в сучасному архіпелагу Ведел як острів Ведел. Експедиця Герлаха також позначила мис Туксен та мис Расмуссен (помилково вважаючи район сучасної оази Расмуссен мисом. Наразі оригінальну назву перенесено на острів неподалік – острів Расмуссен. Проте, назва мис Расмуссен вживається і для материкової оази. Експедиція А. Герлаха також нанесла на мапу мис Перез під назвою Труз (Trooz).

На початку ХХ ст. району Аргентинських островів досягнула Французька Антарктична експедиція на шхуні "Франсе", якою керував Жан-Батист Шарко. У серпні 1903 р. "Франсе", маючи на борту 21 члена екіпажу, залишила французький порт Гавр і в лютому наступного 1904 р. досягла острова Вєнке (Wiencke Island) з архіпелагу Палмер (названий Герлахом на честь моряка-норвежця Вєнке, який випав за борт). Тут було відкрито дуже зручну бухту, названу на честь морського міністра Франції Едуарда Лакруа – Порт Лакруа (Порт Локрой). Детальніше були досліджені острови Вєнке, затока Біскоу (Biscoe Bay) та південно-західне узбережжя острова Анверс (Anvers Island, названий Герлахом на честь міста Антверпен), зокрема, і сучасна бухта Артура (Arthur Harbour). Остання в 1956 р. була названа на честь тодішнього губернатора Фолклендів. Результатом цього обстеження стало, окрім іншого, перше повідомлення про зростання на території західного узбережжя Антарктичного півострова двох квіткових рослин: щучника та перлинниці антарктичних, виявлених ботаніком експедиції Дж. Туркетом (J. Turquet) на острові Вендел (так Шарко назвав відкритий Далманом острів Бус).

Надалі, експедиція змушена була зазимувати на острові Бус, так як просуванню на південь заважали шторми і потужні льоди. Це відбулося біля берегів затоки названої Порт Шарко (Port Charcot) на честь батька Ж.-Б. Шарко – французького невролога. Тоді тут звели спеціальну хатину. Наразі на верхівці тутешнього пагорбу височіє пам’ятний знак на честь тої зимівлі.

До грудня 1904 р. було описано більшість островів Архіпелагу Вільгельма, які знаходяться на захід від Антарктичного півострова: Бус (названий французами – Вендел), Ховгаард (назва оригінально дана німцем Далманом – Крогман – не прижилася, французи прийняли бельгійську), Плено (Plеneau Island названий на честь Пауля Плено – учасника експедиції), Пітерманн (названий французами Лунд), а також острови Рока (Roca Islands названі на честь президента Аргентини -Х. Рока). У 1958 р. при впорядкуванні назв островів архіпелагу Вільгельма, найбільш західні з них були названі Крулс та Рока відповідно до їх оригінальних назв, даних бельгійцями та французами. Натомість, групу островів, яка була найближче до Аргентинських, назвали Анаграм (Anagram Islands – від анаграми – способа утворення нового слова шляхом перестановки літер). Французи позначили на мапі також острови Ялур і групу Аргентинських островів, де зараз знаходиться Українська антарктична станція. Французи уточнили також що Ведел, це архіпелаг, після чого цю назву було перенесено на всю тутешню групу островів.

Аргентинські острови було названо на знак подяки уряду Аргентини за допомогу в проведенні експедицій Ж.-Б. Шарко.

Але на мапі Антарктики з'явилися не тільки Аргентинські острови. Окремі острови цього архіпелага та прилеглі до них були названі на честь аргентинського корвета «Уругвай» і його офіцерів. Це острів Уругвай та острови Ірізар та Ялур названі, відповідно, на честь самого судна, капітана Юліана Ірізара (D. Julian Irizar) та старшого помічника лейтенанта Джорджа Ялура (D. Jordge Yalour), які служили на корветі Уругвай, забезпечивши порятунок лютому 1903 р. шведської експедиції Отто Норденшельда. Посланий у море Ведела корвет, прийняв на борт людей, які висадилися на острова після загибелі експедиційного судна "Антарктік". А острів Галіндез, на якому знаходиться українська станція, названий так на честь командира корвета "Уругвай" в компанію 1904-1905 рр. фрегатен-капітана Ісмаеля Галиндеза (Ismael F. Galindez), який страхував першу експедицію Ж.-Б. Шарко.

В той час, як дослідники проникали все глибше до антарктичного континенту їх слідами просувалися і ділки. Учасник експедиції Норденшельда (1901-1903 рр.), яка знаходилася на межі загибелі і була врятована аргентинцями, Карл Ларсен повернувся в Антарктику на чолі норвезьких китобоїв з метою добраться до антарктичних китів. Він за аргентинські гроші організував китобійну компанію «Pesca», яка облаштувалася на Південній Георгії. Так у 1904 р. виникла фабрика китобоїв Грітвікен (Grytviken).

Коли фабрика почала приносити бариші, нею зацікавилися британці, які згадали, що Південна Георгія належить їм. І вони змусили фабрику працювати з дозволу британців і сплачувати податок. Окрім того вони прислали в Грітвікен свого губернатора, а в 1908 р. офіційно проголосили Фолкленди/Мальвіни, Південну Георгію, Південні Сандвічеві, Південні Оркнейські острови та Антарктичний півострів британською територією. Вони повторили це і в 1917 р. Ніхто тоді не наважився з цим сперечатися. Адже британці переконали китобоїв Ларсена піти під британську залежність стволами своїх корабельних гармат. Розпочалася бійня антарктичних морських велетнів. З 1907 р. до початку першої світової війни китобої добули 10 тис. особин китів різних видів. Намагаючись піти з-під нагляду британців, норвежці організовували плавучі китобійні фабрики, що з 1905 р. базувалися на Південних Шетлендах. Але разом з китобоями і на Південні Шетленди, зокрема острів Десепшен, приходить британська адміністрація. Жир добутих китів транспортується до Пунта-Аренаса у Чилі.

Під час наступної французької антарктичної експедиції у 1908-1910 рр. на кораблі «Pourquoi-Pas ?» (французькою – чому ні?) під керівництвом того ж Ж. -Б. Шарко продовжували досліджуватися острівні архіпелаги вздовж узбережжя Антарктичного півострова. На цей раз капітан Шарко надумав пробитися південніше, щоб побачити острів Олександра І, який перед ним бачив лише Ф. Беллінсгаузен. Проте, перед тим як відправитися на південь експедиція зимувала на острові Пітерман, в так званій бухті Обрізання (зимівники зупинилися тут в день цього свята). З того часу три крайні миси о-ва носять французькі назви: зі сходу на захід – Liouville Pt. (на честь корабельного лікаря Жака Ліовілля), Godfroy Pt. (на честь офіцера з корабля – Рене Годфроя), Rouch Pt., та крайній південний мис острова – Depeaux Pt. На честь учасників експедиції названі і малі кам’янисті острови на південь від Великого острова Пітерман: Chariat Isl., Boudet Isl. та Thiebault Іsl.

Цією французькою експедицією були обстежені і названі також острови Барселот (Berthelot Islands на честь Марцеліна Бертелота – відомого французького хіміка) та Дарбо (Darboux Isl. на честь Гастона Дарбо – французького математика), мис Перес (Cape Pеrez – на честь аргентинців-братів Фернандо, Мануеля та Леопольдо Перес з Буенос-Айреса, які спонсурували експедицію. Як ми вже вказували, мис Перес наніс на мапу ще Герлах назвавши його Труз. Втім, залишили назву, яку дав Ж.-Б. Шарко. Незважаючи на пошкодження свого корабля, Ж.-Б. Шарко, здійснив плавання на південь за полярне коло. При цьому він показав, що о. Аделаїди то насправді острів, а також дослідив о-в Олександра І та острів Петра І, відкриті Ф. Беллінсгаузеном. Він також назвав затоку між о. Аделаїди та о. Олександра І на честь своєї дружини – Маргарити, а також новий відкритий острів на честь свого батька – о. Шарко.

В другій експедиції Ж.-Б. Шарко працював французький ботанік М. Гайн (M. L. Gain.). Він зібрав перші зразки лишайників та мохів, а також щучника з району Аргентинських островів.

Джерело:

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 36

Модифіковано : 29.04.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.