Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Українці в Варшаві

Варшава – місто надзвичайно багате на українські культурні та історичні сліди з часів того як воно стало столицею Польщі і до наших днів. Початки міста пов'язані з мазовецькими князями, проте довгий час місто залишалося в тіні столичного Плоцька. В 13 ст. Варшава не мала міських стін, а французькі лицарі- посланці Папи на судовий процес між хрестоносцями та поляками, що відбувався у Варшаві, занотували що місто було захищено мурами. Вчені вважають що так вони назвали потужні дерев'яно-земляні укріплення – вали з заборолами, аналогічні до реконструйованих поблизу Золотих воріт в Києві. В пам'ять про це вздовж сучасних мурів пролягає вулиця Podwale. На більш-менш значне місто Варшава вибилася лише в 14 ст. розбагатівши на торгівлі Віслою продуктами з басейну Чорного моря. Лише тоді побудували муровані стіни міста.

Пам'яткою безпосередньо пов'язаною з українською історією є королівський замок. На межі XVI-XVII століть неодноразово перебували козацькі посольства. У травні 1659 року тут відбулася урочистість затвердження та ратифікації Гадяцького договору. Тривалий час перебував у Королівському замку – шляхтич Іван Мазепа (гетьман України у 1687-1709 рр.). Замолоду, за наполяганням батька Стефана-Адама Мазепи, він подався на службу до двору короля Речі Посполитої, великого князя литовського і руського, згаданого вище Яна Казимира ІІ. У Варшаві Іван став королівським пажем, що допомогло йому швидко опинитися в колі довірених осіб першої людини королівства. Протягом 1660-х років Мазепа виконував важливі дипломатичні доручення короля, зокрема в Україні. В посольській ізбі замку можна побачити герби українських міст.

Dawna Izba Poselska Zamek Królewski w Warszawie 2016.jpg
Посольська ізба замку в Варшаві з гербами українських міст

У Варшаві у консульстві УНР за (Гальчевським, 2018) на в 1922 р. Головний Отаман Симон Петлюра зустрічався з українським повстанським отаманом Хмарою (Харченком Семеном Васильовичем). У Варшаві по вул. Алеї Єрусалимські, 17 мешкав наймолодший брат Антона Ферефецького – зведеного брата Якова Гальчевського – отамана «Орла». Сам Яків Гальчевський проживав у Варшаві за адресою вул. Aleje Jerozolimskie 7, або у готелі по вул. Chmielna. Збереглися й інші адреси УНР в Варшаві. У грудні 1919 року у Варшаві було засновано Військову секцію при Дипломатичній місії УНР, яка первісно винаймала приміщення у готелі «Саський» на вулиці . У лютому 1920 р. , Секція перебралася на вулицю до будинку колишнього готелю «Польський», де 2019 р. встановлено меморіальну дошку. На самостійну Військову місію Секцію було реорганізовано у липні 1920 року; вона існувала до початку листопада 1920 р., коли на вимогу польської влади, згідно з нещодавно укладеним польсько-радянським перемир’ям, її реорганізували у Військову ліквідаційну комісію. Навесні 1921 р. Військову ліквідаційну комісію реорганізували у цілком цивільну структуру – Ліквідаційну комісію у справах полонених та інтернованих.

Микола Чеботарів – був кілька років ув’язнений поляками у в’язниці на Мокотові. Під час його транспортування до Берестя Чоботарів був звільнений німцями і перебував у Кенігсберзі. Під час окупації жив на вул. Aleje Jerozolimskie.

Деякі українські адреси Варшави часів німецької окупації за (Серединський, 2020):

у Варшаві – помешкання Євгена Маланюка.

Український допомоговий комітет у Варшаві – . Голова УДК – підполковник УНР Михайло Поготовко.

– український клуб у Варшаві, що діяв з 1924 р.

16−18 червня 1956 року в Палаці культури і науки у Варшаві відбувся І З'їзд Українського суспільно-культурного товариства, в якому взяло участь 224 делегати. Серед делегатів З'їзду переважала група членів комуністичної партії, також чисельною була група членів українського підпілля та представників молоді, передусім студентів, та група лемківських делегатів, як проукраїнської (згодом утворили «Об'єднання лемків»), так і москвофільської чи «лем-лемківської» орієнтації («Стоваришіня лемків»). На З'їзді було обрано Головне Правління УСКТ та Президію, до якої увійшли: Степан Макух (голова), Трохим Марищук (заступник), Микола Щирба (заступник) та Григорій Боярський. (секретар).

30 червня-1 липня 1973 р. у літньому театрі у Лазенковському парку проходив 5-й фестиваль УСКТ (Хроніка УСКТ в Ельблонгу).

Варшава була місцем планування та стала місцем реалізації низки робіт відомого польсько-українського художника Юрія Новосільського. Зокрема, для крипти євангельської церкви планувався іконостас, який в результаті потрапив до православної церкви на цвинтарі на Волі.

Деякі сучасні українські місця Варшави:

Ukraińska Sobotnia Szkoła w Warszawie, Zespoł Szkół Stenotypii i Języków Obcych w Warszawie, Ogrodowa 16, tel. +48 576 677 498, e-mail: , Facebook: @ua.szkola.waw

Szkoła „Materynka” im. D. Pawłyczka, ul. Raszyńska 22, Gimnazjum 20, parter, sale 26,27,28, tel. 729 467 399, Facebook: @szkola.ua.Materynka

Провінціальний будинок сестер служебниць на вул.

Джерела:

Корисна колекція планів міста:

Гальчевський Яків Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника. Я. Гальчевський. – Київ: ФОП Стебляк, 2018 р.-560 с.

Середницький Ярослав Формування польського збройного підпілля в час українського національного відродження. 1939-42 роки. Тернопіль: Мандрівець, 2020 – 232 с.

Kolańczuk Aleksander Generalowie ukraińscy w Polsce. Emigranci polityczni w latach 1920–1939. Słownik biograficzny. Przemyśl: 2009. ISBN 978-83-60374-11-5.

Черні К. Сучасна ікона. Єжи Новосельський 1923-2011. Польський Інститут. Київ. – 2021 – 76 с.

Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike