Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

Антарктика

Заснування станції "Фарадей/Вернадський"

Наступний етапом вивчення регіону була робота протягом 1934-37 рр. британської експедиції по вивченню Землі Грехама (Graham Land) – північної частини Антарктичного півострова (British Graham Land Expedition) поблизу Аргентинських островів. Це був час реалізації британських амбіцій на володіння значною частиною Антарктичного півострова. Перед першою світовою війною Британія в односторонньому порядку оголошує "залежною територією" (колонією) Фолклендські (Мальвінські) острови (анексовані Британією в 1833 р.), передавши під управління її адміністрації значні території в Антарктиці (у тому числі Землю Грехама, Південні Оркнейські і Південні Шетландські острови). Для вивчення та освоєння антарктичних територій в Британії створюються Комітет з дослідження та розвідки колонії Фолклендських островів (1919 р.) і океанографічний комітет "Діскавері" 1924 р.), які започатковують великомасштабне вивчення регіону. В цей же час організовується Королівське Антарктичне товариство, яке координує наукове вивчення Антарктиди.

Саме за їх завданням в 1934-1937 рр. в районі Аргентинських островів і працювала вищевказана англійська експедиція, очолювана Джоном Раймілом. Експедиція працювала на риболовецькій шхуні "Пенола" водотоннажністю всього 130 тонн. Для досліджень територій на схід від острова Олександра I пропонувалася велика програма морських і санних вилазок, підтриманих авіаційною розвідкою. Проте, головною метою експедиції було підтвердження англійської зверхності над островами, на яких виставлялися таблички з написом «Земля британської корони».

На жаль, експедиційне судно (трищоглова бретонська шхуна з двома гвинтами) виявилося малопристосованим до плавання в льодах. Фундамент дна парової машини був виконаний з молодого непросохлого дерева, яке покоробилося і потріскалося під час плавання в тропіках. Це порушило центрування гвинтів і не давало можливості заходити далеко в льоди. Тому в початку 1935 р. було прийнято рішення про створення проміжної зимової бази для подальшого плавання на південь. 23 січня 1935 р. з Порта Локрой, в район Аргентинських островів, де раніше розвідувальний літак "Фокс Мот" виявив незамерзлу воду, була спрямована пошукова партія на моторному баркасі "Стелла". У її завдання входив пошук зручної якірної стоянки для "Пеноли" і вибір місця майбутньої проміжної бази.

Баркас виявив протоки між центральними Аргентинськими островами, які отримали назви Мік (Meek Channel, на честь Вільяма Міка – британського морського архітектора і топографа, який допомагав у підготовці плавання "Пеноли") і Стелла (Stella Creek, на честь самого баркасу), а також зручний плоский кам'янистий берег на щойно відкритому острові Вінтер (Winter), з глибинами, достатніми для підходу "Пеноли". Саме плавання «Пеноли» до острова було дуже складним, так як через забиті льодами протоки довелося пробиватися за допомогою динаміту.

14 лютого 1935 р. в день Святого Валентина "Пенола" підійшла до острова. Саме цей день англійці вважають днем народження своєї першої бази на Аргентинських островах. Її прямим наступниками стали база F (1947-1958 рр.); Арджентайн Айлендс (1958-1977 рр.); Фарадей (1977-1996 рр.), а потім і Академік Вернадський (з 1996 р.).

Протягом трьох тижнів на острові Вінтер були побудовані житловий будинок, два склади та ангар для літака і розпочато систематичні метеорологічні спостереження і дослідження рівня моря. Проводилися регулярні виїзди на баркасі і польоти літака. 25 липня по льоду стартувала перша санна експедиція. Крім наукових пошуків на острові був організований масовий забій численних пінгвінів (особливо Аделі) і тюленів як корму для їздових собак та резерву продовольства для людей. Тюлені тоді ділилися на три групи: м'ясо яких їли і люди і собаки (тюлені – крабоїди), м'ясо яких їли тільки собаки (тюлені Ведела) і м'ясо яких не їли навіть собаки (морські леопарди).

Наприкінці грудня 1935 р. шторм зламав льоди навколо островів і «Пенола» змогла піти на північ до острова Десепшен. Однак для цього членам експедиції довелося прорубати в льоду канал довжиною 274 м. 17 лютого 1936 р. експедиція остаточно залишила острів Вінтер і вирушила на південь. На островах були залишені британські таблички. Тоді ж було складено детальний картографічний опис Аргентинських островів (у тому числі і о. Галіндез). Отримані карти використовуються навіть у наш час.

Найважливішим результатом експедиції Дж. Раймілла був доказ того, що ця частина Землі Грехама – сучасний Київський півострів є частиною материка (півостровом), а не великим островом як передбачалося раніше. Перейти півострів на санях тоді не вдалося. Натомість такий результата приніс політ літака.

На початку другої світової війни Британією серед заходів по боротьбі німецькими рейдерами передбачалося створення в Антарктиці спостережних постів з метою отримання регулярних метеопрогнозів. Це мали бути невеликі (на 5-7 зимівників) бази, які виконували б стандартні метео- та радіоспостереження.

Але на початку сорокових років відбулися події, що прискорили створення англійських наукових станцій. Справедливо вважаючи себе нічим не гіршими за Британію, про свій суверенітет над територіями Антарктики одночасно заявили Аргентина і Чилі (1940 р.). Протягом 1942-43 рр. Аргентина висилає експедиції, які знищують британські державні символи на антарктичних островах. Тому, з 1943 р. для повернення британського панування над антарктичними територіями англійським флотом проводилася секретна операція «Табарін», яка полягала у створенні спостережних станцій на стратегічно важливих ділянках узбережжя. Протягом 1943-44 рр. експедиції на мобілізованих дослідницьких суднах "Діскавері", "Фіц-Рой" і "Вільям Скорсбі" побудували бази А (наразі Порт Локрой) та В на островах Венке і Десепшен відповідно. На них уже в сезон 1944 р. залишені зимівники. В 1945 р. в бухті Хоуп (Hope Bay, Земля Грехама) з звіробійної шхуни "Ігл" була організована ще одна станція – база D.

Після закінчення війни функції Адміралтейства були передані Управленню колоній, а антарктичні землі отримали назву "Колонії Фолклендських островів". Служба, яка їх обслуговувала (FIDS – Falkland Islands Dependencies Survey), перетворена 01.01.1962 р. в Британську Антарктичну Службу – British Antarctic Survеy.

Операція по створенню станцій продовжилася. У сезон 1946-1947 рр. експедиційні судна "Фіц-Рой", "Вільям Скорсабі" і "Трепассі" засновують ще три станції – база С (о. Лорі), база Е (о. Стонінгтон) і база F (о. Вінтер), а в 1948-1949 рр. Великобританія створила в Антарктиці ще три бази (Y, G і Н). І хоча більшість створених в поспіху станцій функціонували лише короткий час, деякі з них, наприклад, база F, перетворилися на стаціонарні наукові центри.

Як постала база F на о. Вінтер? У лютому 1946 р. судно «Трепассі», що обслуговувало вже створені англійські бази, зайшло на Аргентинські острови. Тут на острові Вінтер британці виявили прекрасно збережені будівлі, створені експедицією Дж. Раймілла. Однак, над ними майорів аргентинський прапор, а до дверей була прибита мідна табличка "1/de Mayo, Marina de Guerra, Republicа Argentina, Febrero 1942". Ці атрибути були британцями знищені, а над островом знову було піднято Юніон Джек. У будівлі був залишений запас продовольства та одягу, а також журнал відвідувачів. На наступний рік було прийнято рішення про створення постійно діючої англійської бази на Аргентинських островах.

Однак, команда зимівників, яка прибула на «Трепассі» 7 січня 1947 р. виявила, що споруди на острові Вінтер знищені – вцілів лише один човен, що зачепився за металеву антену, вмуровану в бетонну основу. Довгий час вважалося, що будівля бази знищили аргентинські моряки. Проте, останнім часом причиною загибелі станції вважають величезну хвилю, яка виникла тут внаслідок Алеутського землетрусу 1946 р.

Було побудовано нову будівлю, в якій з 1947 по 1954 р. зимували британські експедиції. Ця будівля колишньої бази F на острові Вінтер збереглася і відома з 1974 р. як будинок Ворді (Wordie House, на честь сера Джеймса Манна Ворді (Sir James Mann Wordie), 1889-1962, шотландського геолога і полярного дослідника, керівника численних експедицій 1921-37 рр., президента Королівського Географічного Товариства (1951-54). Wordie House зберігається в даний час як музей, який з 1968 р. щорічно відвідується численними туристами.

У 1953-1954 рр. станція була перенесена на кілька сотень метрів з острова Вінтер на місце її сучасного базування – півострів Марина острова Галіндез в точку з координатами 65015'S і 64016'W) і перейменована на Argentine Islands (Аргентинські острови).

База F від самого початку функціонувала як метеорологічна обсерваторія. Таким чином, з 1947 р. в цьому районі Антарктики проводяться безперервні метеоспостереження, які є найбільш тривалими в Антарктиці і являють найцінніший ряд наукових даних. З середини 1950-х років станція стає головною геофізичної обсерваторією з вивчення клімату і фізики верхньої атмосфери. З 1955 р. тут проводилися цілорічні геомагнітні, сейсмологічні, метеорологічні спостереження, вимірювання приливів, дослідження іоносфери. Тут отримували перші дані про стан озонового шару над Антарктикою.

Саме безперервні спостереження за станом озонового шару над британськими станціями Фарадей (база F) і Хайлі (база H), розпочаті ще в 1957 р., привели до відкриття «озонової діри» над Антарктидою, зроблене Джоном Фарманом, співробітником Британської антарктичної служби. Завдяки наявності цілорічної бази, британськими еколгами було зібрано чимало ботанічних колекцій під час експедицій, проведених британською антарктичною службою. Велика кількість статей та доповідей була наслідком проведених польових робіт.

Станція розбудовувалася в кілька етапів. Перші споруди було зведено в 1950-ті рр. В цей час було зведено робочу частину сучасного головного комплексу станції – Coronation House, дизельну станцію – сучасну столярну майстерню, павільйон аерології (Ballon Shed – зберігся), приміщення для зберігання метеорологічних зондів – суч. аварійну базу.

В цей час паливо на станцію доставлялося в бочках, які зберігалися на березі в районі суч. причалу – сліпу. В цей же чаТоді ж введено в дію павільйон для магнітометричних досліджень та низку щогл для спеціального вимірювального обладнання. В павільйоні аерології зберігалися сані Нансена для собачих упряжок. Адже до введення в дію Мадридського протоколу британці утримували на станції собак–хаскі.

В 1960 р. було збудовано перший збірний паливний резервуар з окремих металевих плит, що з’єднувалися заклепками. Його внутрішній об’єм було облицьовано спеціальною гумою. Наразі цей резервуар виведено з експлуатації та перетворено на склад. В 1969 р. збудовано також т.з. плексигласовий павільйон для магнітометричних вимірювань.

У 1977 р. станції було присвоєно ім'я відомого англійського фізика Майкла Фарадея (1791-1867).

А в 1979-1980 рр. станція була суттєво перебудована. Зокрема до Coronation House було прибудовано новий двоповерховий комплекс з спальними приміщеннями на першому поверсі та столовою та кухнею на другому. Нове крило отримало назву Adelie House. Про це нагадує зображення цього пінгвіна з парасолькою на балконі над входом, а також профіль пінгвіна на одній з вхідних дверей станції.

В цей же час було зведено нову дизельну, паливний резервуар (з корозійно-стійкої сталі, який справний і наразі), компакторну (приміщення для пресування сміття), систему з бетонних доріжок, комплекс з двох пристаней – Сліп (для витягування зодіаків) та Джеті (для прив'язування зодіаків).

Британська станція на Галіндезі має свою увічнену на фотографіях та в матеріальних предметах історію, з якою можна ознайомитися в приміщеннях сучасної станції Академік Вернадський. Тут зокрема можна побачити колективні фото усіх британських зимівель, починаючи з 1961 року.

Зараз їх з цікавістю оглядають численні туристи, які відвідують станцію. Проте, найбільше їх цікавить оригінальний бар виконаний в англійських традиціях на станції ще за британських часів. Його спорудив британський зимівник К. Ларат, без дозволу використавши для цього деревину закуплену для господарських потреб.

За це він отримав різку критику від начальства. Тим не менше його дітище прийшлося до смаку британським, а потім і українським зимівникам, а також численним туристам. Цікаво, що різьблена барна стійка прикрашена зображеннями качурки Вільсона, тюленя та пінгвіна.

Ще однією цікавинкою сучасної української станції є старий якір, який був піднятий з дна Стелла-Крік. Імовірно, цей якір є свідком експедиції Дж. Райміла з вивчення тутешніх островів.

Зауважимо також, що Британія тримає в повному порядку свої історичні бази, добре розуміючи, що в разі поділу Антарктики, вони є підставою для її претензій на антарктичні території. Часто можна почути жарти: мовляв які недолугі Чилі та Аргентина, бо скрізь оголошують Антарктику своєю. Проте, якщо ви відвідаєте туристичну поштову станцію та музей бази Порт-Локрой то з легкістю купите британську марку з написом «Британські антарктичні території». Стратегічним положенням відносно Антарктики і родовищами нафти пояснюються і проблеми з Фолклендськими/Мальвінськими островами.

Джерело:

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 48

Модифіковано : 29.04.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.