Частина 3: Колоніальна Америка

Корабель за кораблем керувалися до берегів давнього острова Черепахи. Вже скоро 13 колоній заснованих вихідцями з цілої Європи під протекторатом Британії започаткували так званий «Новий світ».

Мені пощастило: головним пунктом мого перебування у Пенсільванії стало одне з найбільш історичних міст американського сходу – Бетлехем, чи верніше Віфлеєм. Загалом Пенсільванія – друга після Джорджії з найстаріших британських колоній. Заснована вихідцями з Європи на чолі з Вільямом Пеном 1692 р. (сама назва Пенсільванія означає ліси Пена). Першим місцем у новій колонії, яке заселили європейці, стала Філадельфія. На відміну від першого сталого поселення у Джорждії – Джеймстуна, де одразу виникли конфлікти з індіанцями, Філадельфія замислювалася нібито як місто братньої любові і була названа так відповідно до мудрої політики В. Пена, який завжди намагався мирно домовлятися з індіанцями і трактувати їх як рівних.

В. Пен домовляється з індіанцями

Втім, коли В. Пен помер, його сини відійшли від його підходів. Білі прибували, потрібно було більше землі, тож, колоністи розпочинають тиснути на індіанців. А коли один з вождів племені Ленапе (Делавар) запропонував синам В. Пена взяти стільки землі, скільки можна пройти за 1,5 дня, вони послали трьох бігунів, що просто шокувало індіанців.

Вождь Ленапе Лапанвінсо (Lappanwinsoe)

Вони втратили решту своїх земель. Ця подія носить назву набуття шляхом прогулянки – «Walking Purchase». Одним з місць, якого досягнув один з бігунів – Соломон Дженінгс, став майбутній Віфлеєм. Тут у луці річки Ліхай він мав ферму, руїни якої наразі, як і піраміди ацтеків, ховаються у непролазних хащах відрослого тут лісу

Руїни та колишній вигляд ферми Соломона Дженінгса

А ганебний «Walking Purchase» красується на одному з плафонів історичного готелю «Віфлеєм».

«Walking Purchase» на плафоні історичного готелю «Віфлеєм»

Подібно до Філадельфії виник і голландський Нью-Амстердам, який пізніше після рейдерського захоплення британцями стане Нью-Йорком на честь герцога Йоркського.

Реконструкція Нового Амстердама

Найімовірніше, індіанці з іншої гілки ленапе – Metoac, продали голландцям острів Манхеттен («острів багатьох горбів») за товари на суму, що дорівнює сучасним 25 доларам.

В обличчі сучасного Манхеттена важко впізнати острів багатьох горбів

До нашого часу у Філадельфії можна відчути дух колоніальної Америки. Тут багато будівель з коричневої цегли з білими портиками, вікнами зі ставнями у стилі британської георгіанської архітектури. Цей стиль поширився між 1714 і 1830 р. Зрозуміло, що принесений він був і сюди – до столиці заокеанських володінь британської імперії, в якій «ніколи не заходить сонце». Свого часу у британських володіннях Філадельфія поступалася чисельністю населення тільки Лондону.

Церква хреста у Філадельфії – місце церковного розриву з Британією

А ось у Нью-Йорку на Манхеттені відчути цей дух дуже важко, хоча американці і намагаються зберегти сліди Нового Амстердама. У нас же при так званих «реконструкціях» знищують, а не музеєфікують руїни з глибокого середньовіччя, як це наприклад траплялося не раз у Львові чи Києві.

Один зі старих «датських» будиночків Нового Амстердама

Ділянка, де знаходився перший Сіті-хол Нового Амстердама, та археологічний розкоп біля нього

Необхідно відзначити, що у сучасному Нью-Йорку залишилися численні голландські будиночки, а такі назви як Перл Стріт, Бруклін чи Валл Стріт походять безпосередньо з Нового Амстердама.

Знаменита Валл-стріт була не чим іншим, як кордоном міст, яким проходила дерев’яна фортифікаційна стіна, про що наразі нагадують оці дерев’яні палі на сучасній бруківці

Наявний такий дух та старі колоніальні будівлі і у Віфлеємі. Аутентичні чи стилізовані. Як маленька Філадельфія виглядають будинки кампусу моравського коледжу на Мейн-стріт. Тут на засадженому подвір’ї біля розкішного неоготичного комплексу стоїть, замислившись, один з найрозумніших людей свого часу – славетний чеський філософ та науковець Ян Амос Каменський. Вимушений піти у вигнання після поразки патріотичних чеських станів на Білій горі, він провів життя на вигнанні. Раніше його сліди я зустрічав у Прибалтійському Ельблонгу. Сюди ж, на далекий американський континент, він прибув, як говорить напис, в якості дару чехословацького народу. Напис повідомляє, що на відкритті був присутній Вацлав Гавел – ще одна видатна особистість свого часу, якою чеський народ пишається.

Моравський коледж та пам’ятник Я. Каменському

Для нас буде цікаво, що Віфлеєм заснований 1741 р. над тихим струмком Монокаси вихідцями з Європи (Чехії та Німеччини), які належали до опального в Європі вчення Я. Гуса, і до цього часу називають себе Моравською церквою З’явилися вони на заклик В. Пена скористатися релігійною свободою у цьому куточку нового континенту. Спочатку після поразки на Білій Горі моравські протестанти втекли від неминучого переслідування до графа М.Л. Цицендорфа у Бертхельсдорф (Berthelsdorf), що у Верхніх Лужицях, до речі, це – автохтонні слов’янські землі. Граф М.Л. Цицендорф був прикладом щиро віруючої та порядної людини свого часу.

Граф Миколай Людвіг фон Цицендорф – глибоко віруюча та порядна людина

У Німеччині моравців намагалися переробити на лютеран, проте, чеська реформація була майже на століття старшою. Поряд з цим Моравська церква, що є складовою церковного товариства Моравські Брати, базується на принципі нейтральності, який проголошує, що Бог з самого початку хоче, щоб існувало багато різних церков, які могли б задовольняти різні духовні потреби. Зважаючи на це, не потрібно боротися за навернення віруючих з інших церков. Натомість основою єдності всіх християн має бути міцна віра у спасителя. Щоб уникнути конфлікту, Моравські брати на чолі з графом М.Л. Цицендорфом відбули шукати місця у Новому Світі.

Символ Моравської церкви

Оскільки узбережжя було зайняте, вони просунулися на тоді віддалений захід і у мирі з володарями цих земель – індіанцями ленапі, намагалися розбудовувати свою колонію. Перший будинок графа Цицендорфа постав на тому місці, де зараз знаходиться готель Віфлеєм.

Історичний готель Віфлеєм та пам’ятна дошка на місці будинку графа Цицендорфа

До нашого часу в історичному центрі Віфлеєма збереглося багато будівель і навіть цілі квартали, що, згідно законам США, мають загальнонаціональне значення. Тож, варто здійснити історичну прогулянку. Нагорі над струмком Монокаси возноситься головна архітектурна домінанта старого міста – Моравська церква. Виконана у дусі георгіанської колоніальної архітектури, вона має типові риси класицизму.

Головна моравська церква – візитівка Віфлеєму

Над прямокутним об’ємом будівлі підвищується класична сигнатурка – баня зі шпилем підтримується низкою колон, що створюють відкритий барабан. Біля церкви знаходяться найдавніші споруди: Будинок чоловіків-холостяків (Brethren’s House), будинок одиноких жінок (Sisters’ House), будинок вдів (Widows’ House), Будинок зборів чи Gemeinhaus (Congregation House) зі Старою каплицею (Old Chapel).

Будинок чоловіків-холостяків (Brethren’s House)

Будинок вдів (Widows’ House)

Будинок зборів чи Gemeinhaus

Останній спочинок моравські поселенці знаходили на так званому Gods acres – кладовищі, де поряд з колоністами лежать навернуті інданці-ленапе. Наразі на кладовищі домінують надгробки с. ХІХ ст. Деякі з них підписані німецькою.

Надгробки кладовища Gods acres

Стіни всіх моравських будівель зведені у добротному німецькому стилі з місцевого каменю. Здається, вони простоять ще не одну сотню років. Над так званим будинком зі дзвоном можна побачити характерну рису колоніальної архітектури того часу – невеличку вежу зі дзвоном. Дзвін цей бив у часи радощі та горя. Цікаво, що славнозвісний Дзвін Волі (Liberty Bell) спочатку був таким самим колоніальним дзвоном-вісником.

Будинок зі дзвоном

При вході до Старої Каплиці ми можемо довідатися, що тут бували діячі американської революції від Д. Вашингтона до польського героя – творця американської кавалерії К. Пуляського. Цікаво, що моравські дівчата вишили та подарували йому прапора.

Моравські дівчата вручають прапора К. Пуляському, плафон готелю «Віфлеєм»

Таблиця на вході до старої каплиці проголошує також, що миролюбні моравці (їх релігійні правила забороняли їм воювати) приймали тут вождів конфедерації ірокезів, які їхали до Філадельфії на зустріч з Вашингтоном. Моравські дівчата виконали перед ними релігійні пісні, від чого індіанські гості були у захваті. Загалом подвір’я Старої Каплиці та будинку зі дзвоном – одне з найзатишніших місць у Віфлеємі, що і досі зберегло дух часу.

Стара каплиця у Віфлеємі

Моравська громада заснувала також один з найдавніших неперервне діючих книжкових магазинів, т. з. Moravian Book Store, в якому можна купити як книжки, так і сувеніри, та невеликий готель Сан Ін (Sun Inn). Тут зупинялося багато діячів американської історії, зокрема, Д. Вашингтон, його інструктор – барон фон Стойбен, генерал Н. Грин, Д. Адамс, В. Пен, а також вже згадуваний К. Пуляський.

Зовнішній вигляд та фрагменти інтер’єру готелю Сан Ін

Віфлеєм славиться також добре збереженим індустріальним кварталом над струмком Монокаси, який знайомить із господарським життям поселенців. Тут, зокрема, розташовано перший в Америці водогін 1762 р., що постачав воду для публічного використання. Інші добротні будівлі виконували різні господарські функції: різні, складів продуктів, млину, олійню, кузні, приміщення для фарбування тканин та ін.

Вид на індустріальний квартал

Будівля водогону

Чарівною є також центральна вуличка Віфлеєму з будинками поч. ХХ ст., бруківкою та ліхтарями.

Головна вулиця Віфлеєму

На північній околиці Віфлеєма знаходиться також одна з найстаріших у США плантацій – Плантація Бурнсайдів 1748 р. – зразок класичного господарювання моравці. Назва плантації походить від Д. Бурнсайда, який викупив ці 200 га 1748 р. Згодом Д. Бурнсайд продав 81 га групі моравців 1751р. В 1758 р. Моравська церква викупила решту землі, яку здавала в оренду індивідуальним фермерам 1765-1845 р.

Плантація Бурнсайдів

Зрештою ви запитаєте, а чому місто назвали Віфлеєм? Побожні моравці назвали місто на честь міста народження Христа. Адже саме у канун Різдва вони засновували місто і Цицендорф звернувся до громади з тим, що у такий час місто інакше назвати неможна.

Моравці засновують місто у різдвяний канун – плафон готелю Віфлеєм

Неподалік вони заснували ще одне містечко з промовистою назвою – Назарет. Цікаво, що євангелічний шарм Віфлеєму мав ще одне сучасне продовження. Після того, як Віфлеєм 1937 р. отримав друге ім’я – Місто народження Христа (Christmas’s city), коштом металургійної компанії Бетлехем-Стіл на вершині Південних гір спорудили потужну зірку, яка запалюються щоночі. Чесно кажучи, набагато романтичніше було б запалювати її лише раз на рік, коли ми виглядаємо на небі зірку, яка оповістила про прихід Спасителя.

Віфлеєм – це різдвяне місто. На горах запалюється велика металева зірка

Цікаво, що у Віфлеємі зростає рослина – рястка зонтична, яка англійською мовою називається зірка Віфлеєму. Окрім того, віфлеємську моравську зірку ідеально нагадує одна з місцевих осок.

Природні варіації на тему Віфлеємської зірки

Загалом у долині Ліхаю оселилося багато фермерів, значну частку яких становили німці. Вони принесли з собою характерну архітектуру та аграрні навички. Наразі у долині Ліхаю під охороною держави знаходиться кілька аутентичних німецьких ферм-музеїв.

Розписи на дерев’яній стодолі характерні для німецької ферми

Незважаючи на подальшу індустріальну революцію, сільське господарство залишається важливим в економіці атлантичного узбережжя і сьогодні.

В 1752 р. на схід від Віфлеєма виникає нове поселення – Істон, а 1762 р. на захід від нього ще одне – Норхамтонтаун (Norhamptontown), пізніше перейменоване на честь його засновника Аллена на Алентаун. Усі ці поселення згодом зіллються в один конгломерат, який сьогодні носить назву Долина Ліхая (Lehigh Valley). У той час як Істон, так і майбутній Алентаун у порівнянні з Віфлеємом були невеличкими містечками. З того часу в Алентауні зберігся надзвичайно мальовничий типово колоніальний будиночок сина засновника Алентауна Д. Аллена (James Allen) – зведений у далекому 1170 р. так званий Троут Хол (Trout Hall). Обстановкою у цьому будинку не погребувала б і королева.

Троут Хол та його внутрішній інтер’єр

Розлогі дуби та тюльпанні дерева, напевне, пам’ятають, як між Філадельфією та долиною Ліхая проїжджали запряжені конями екіпажі, з них на брукованих вулицях старого міста, освітлених ліхтарями, виходили елегантні дами та не менш імпозантні кавалери. Далеке XVIII та XIX ст. Як вбиралися панночки того часу можна побачити у недалекому Алентауні у художньому музеї.

Жіноче вбрання колоніальної Америки

Коли оглядаєш такі убрання, розумієш, що тоді кожна панна була принцесою. Порівнюючи ж їх з сучасною модою, мені особисто однозначно хочеться до минулого.

Автор висловлює подяку Фонду Фулбрайта, Маменко М., Козрецькій І, Зіхенгу Ю., Хантеру Б., Нуру М., Дусюку Р., Мун О., Заворотній Г. та всім тим, хто допомагав мені під час мого знайомства з Америкою.

Використані та рекомендовані джерела:

Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця»