1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Наступна наша зупинка в Сумах, заснованих в середині XVII ст. Розташоване поблизу кордонів Росії, на вигідному торговельному шляху, що йшов через Путивль на Москву, це місто швидко багатіло і зростало. Його питома вага в економіці та культурі Слобожанщини була дуже значна: Суми стояли на другому місці після Харкова. Вони були добре укріплені. Ще й сьогодні рештки валів можна бачити біля Воскресенської церкви, збудованої в 1702 році. За планово-просторовою організацією вона повторює тризрубну трибанну дерев’яну церкву. Але це не просте копіювання: майстер наслідує тільки тип, а щодо архітектури, пропорцій, співвідношення мас, декору йде власним шляхом. Передусім він ускладнює планову композицію тим, що з трьох боків – півночі, півдня і заходу – додає невеликі ганки, а в об’ємно-просторовій організації додає ще нижній теплий храм. Отже, собор у нього поставлений на високу підкліть (так, як це відомо в російській архітектурі). Завдяки цьому збільшилась висота, а двохярусні ґанки надали пірамідальності мальовничо-розчленованим масам.

В об’ємно-просторовій структурі храму є кілька особливостей, що свідчать про оригінальне мистецьке мислення. Насамперед бані мають по одному залому з великими ліхтариками. У пропорціях вони широкі, бо їх восьмигранні підбанники однієї ширини з квадратними приміщеннями, на яких вони стоять. Крім того, бічні бані поставлені так тісно, що їх підбанники «злиплися» з четвериком центральної бані. Саме це і надає споруді монолітності. Велике враження справляє могутній вертикальний рух трьох бань, що зрослися в триєдиний моноліт, міць якого підкреслюють архітектурні деталі й легка світлотінь.

Будівничий любить гру – контраст, протиставлення і гармонійне поєднання протилежних тенденцій. Як бачимо, монолітності він протиставить сильне членування тим, що середня баня ширша в плані і з трьох боків є невеликі ґанки. Рухові бань вгору, вертикальному бігові ліній пучкових пілястрів у четвериках і суцільних в банях протиставляться численні горизонтальні членування. З монолітністю об’ємів контрастують глибоко врізані амбразури вікон, тендітним наличникам і тоненьким пучковим колонкам з великим числом поясочків та перехватів протиставиться масив бань. Але жодній з протилежних тенденцій не віддається перевага: вони примирені, узгоджені. Така особливість архітектури Воскресенської церкви в Сумах і є основною стильовою ознакою українського барокко. Розчленованість масиву та декор, розраховані на світлотіньову гру, на ефект, відповідають засадам барокко, але водночас відображають народне розуміння організації внутрішнього простору. Архітектура описуваної церкви свідчить про зв’язки з російською архітектурою: йдеться передусім про декоративні пучкові колонки з «перехватами», наличники та прийом постановки храму на підкліть.

Інтер’єр нижньої церкви нагадує скоріше житлове приміщення, перекрите напівциркульними склепіннями з розпалубки. Воно просте і затишне, але верхня церква вражає лаконізмом і енергійністю композиції. Чотири площини стін ясно окреслюють межі простору. Вони спокійно піднімаються вгору і, досягши в кутах межі четверика, перебиваються чотирисхідчастими конічними парусами вірмено-грузинського типу, а далі продовжують свій рух у гранях восьмерика. Тим-то простір храму не схожий на бачені досі споруди. В цьому його оригінальність.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 419 – 423.