2008 р. Мечеть-могила на берегах Конки

Рем Федорович

Дата: 06.08.2008

Версія існування в межах сучасного Оріхівського району стародавнього міста упродовж кількох років не давала спокою запорізьким археологам. «Розвідку» вони вели давно. Одержували для дослідження незначний матеріал, однак продовжували докопуватися до вірогідного поселення в прямому й переносному сенсі. І сенсація врешті-решт сталася!

«Ми, безумовно, ще не знайшли стовідсоткового доказу, який би наразі точно вказував дату заснування міста на правому березі річки Конка, – каже керівник археологічної експедиції, кандидат історичних наук Михайло Єльников. – Перша згадка про це стародавнє поселення датована початком XVII сторіччя. Креслення кількох фасадів будівель були зроблені фахівцями ще пізніше, під час походу російської армії до Криму. Ці ж землі під назвою «Мертве місто» були позначені на одній із італійських мап. Наявні сьогодні знахідки і напрацювання свідчать про те, що це місто – пам’ятка періоду Золотої орди, яка належить першій половині XIV сторіччя».

Науковці кажуть, що можна визначати орієнтовні межі міста, що простягалось уздовж Конки (колишня назва річки – Кінська) на дванадцять кілометрів. Вірогідна дата закладення першого каменя – XIV сторіччя.

«У таких містах жили колишні представники Київської Русі й ремісники-прибульці з Середньої Азії, – коментує сенсаційну новину відомий у регіоні археолог Олег Тубольцев. – У таких містах за тих часів могли жити й вихідці з Кавказу. На кучугурах, приміром, розкопана азербайджанська лазня.

Про що це свідчить? Мешкали тут, судячи з усього, не лише монголи, котрі віддавали перевагу кочовому способу життя, а й підлеглі чи нащадки Мамая, а також узбеки, які підтримували такі міста. Чому? Бо були зацікавлені в розвитку ремесел на Приазовській височині. Звідси «різношерстість» населення, інтернаціональне «забарвлення» зібраного матеріалу».

Східне походження господарів знайдених будівель засвідчують поліхромні, з чітко обробленими краями, архітектурні деталі. Одна з них, радше за все, – мечеть. Недарма ж місто мало ще одну назву – Мечеть-могила. Археологи видали «на-гора» доста знахідок для колективного дослідження науковцями різних напрямів. Фахівці вивчають технологію виготовлення цегли, вапняного і глиняного розчинів, на яких трималися фундаменти, оздоблення помешкань кашином (великою блакитною плиткою), вникають у таїну каналів на підлозі будинків, встановлюють функцію таких частин архітектурного ансамблю, як дивні колони…

Надто багато запитань, відповідь на які може дати час. За настирності фахівців, котрі мають надію на успішні «копанки» упродовж не одного археологічного сезону.

Джерело: “Україна молода”