1999 р. Звід пам’яток Києва
Світлана Мала, Елла Піскова
Інститут технічної теплофізики, в якому працювали відомі вчені
(іст.).
Комплекс споруд інституту розміщується за двома адресами: на вул. Желябова, 2-а (сім корпусів, зведених у 1960-і pp.) й Відділення тепломасообмінних технологічних процесів – на вул. Академіка Булаховського, 2 (три корпуси, 1973). До цього інститут містився на вул. О. Гончара, 55-б.
Заснований 1947 р. на базі філіалу Інституту енергетики АН УРСР (у Харкові) як Інститут теплоенергетики АН УРСР. У 1964 р. реорганізований в Інститут технічної теплофізики АН УРСР (тепер НАН України).
У головному корпусі на вул. Желябова, 2-а (споруджений 1964 р. на червоній лінії забудови вулиці; чотириповерховий, цегляний) працювали:
– Геращенко Олег Аркадійович (1925 – 92) – теплофізик, чл.-кор. АН УРСР (з 1976). В інституті з 1951 р. У 1972 – 92 рр. – завідувач відділу, одночасно в 1973 – 82 рр. – директор інституту. Наукові праці – з питань технічної теплофізики. Створив новий напрям в експериментальній теплофізиці – теплометрію. Працював у кабінеті директора (№ 230).
– у 1964 – 96 рр. – Дибан Євген Павлович (1925 – 96) – вчений у галузі теплотехніки та теплофізики, акад. АН УРСР (з 1992), заслужений діяч науки УРСР (з 1980). В інституті з 1950 р., у 1964 – 96 рр. – завідувач відділу. Відзначений. Державною премією УРСР (1986), премією ім. Г. Проскури АН УРСР (1977). Наукові праці присвячено теорії конвективного переносу, створенню систем теплового захисту високотемпературних теплоенергетичних пристроїв. Працював у кімнаті № 232.
– у 1964 – 73 рр. – Кремньов Олег Олександрович (1919 – 87) – теплотехнік, акад. АН УРСР (з 1976). В інституті з 1949 р. У 1956 – 69 рр. – завідувач відділу, з 1969 – керівник відділення тепломасообмінних технологічних процесів й заступник директора. Відзначений Державною премією СРСР (1969), Державною премією УРСР (1983), премією ім. Г. Проскури АН УРСР (1987). Наукові дослідження присвячено переносу тепла і речовини в капілярно-пористих і колоїдних тілах та між їхньою поверхнею і парогазовим середовищем, інтенсифікації тепломасообмінних технологічних процесів. До 1973 р. працював на другому поверсі. Пізніше – в адміністративному корпусі (вул. Академіка Булаховського, 2) у кімнаті № 206.
– у 1964 – 88 рр. – Толубинський Всеволод Іванович (1904 – 88) – теплофізик і теплоенергетик, акад. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). Під час роботи у цьому будинку – завідувач відділу (до 1988), одночасно – директор інституту (1963 – 72). Відзначений премією ім. Г. Проскури АН УРСР (1981). Наукові праці в галузі технічної теплофізики та теплоенергетики. Розробив теорію випарників та метод їхнього теплового і гідромеханічного розрахунку. Виконав великий комплекс досліджень з теплофізики атомних реакторів. Працював у кабінеті директора (кімната № 230).
– у 1964 – 92 рр. – Щербань Олександр Назарович (1906 – 92) – вчений у галузі гірничої теплофізики, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1966), віце-президент АН УРСР (1957 – 62). В інституті з 1958 р., у 1958 – 87 рр. – завідувач відділу. Одночасно – заступник Голови Ради Міністрів УРСР і голова Державного комітету Ради Міністрів УРСР з координації науково-дослідних робіт (1961 – 65), голова Міжнародного бюро з гірничої теплофізики Міжнародного організаційного комітету Всесвітнього гірничого Конгресу (з 1977). Відзначений Державною премією СРСР (1969). Наукові праці присвячено проблемам теплообміну в гірничих виробках. Здійснив важливі дослідження в галузі рудникової газодинаміки, автоматичного контролю забруднення повітря. Розробляв проблему використання тепла землі для промислових потреб. Працював у кімнаті № 115.
У цьому будинку в кімнаті № 214 працював також до 1983 р. акад. АН УРСР Швець Іван Трохимович (1901 – 83) – директор інституту у 1947 – 52 і 1954 – 55 рр. (на вул. О. Гончара, 55-б).
Всеволод Иванович Толубинский. – К., 1985.
Евгений Павлович Дибан. – К., 1995.
Іван Трохимович Швець. – К., 1968.
Институт технической теплофизики АН УССР. – К., 1990;
Олег Олександрович Кремньов. – К., 1993.
Олександр Назарович Щербань. – К., 1978.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 412 – 413.