Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Трегубова

Арсенальні виробничі майстерні, 1850 – 54 рр.

(архіт.).

Вул. Московська, 2.

Зведені за проектом петербурзького академіка архітектури О. Геміліана як головний корпус арсеналу. До комплексу входили склади матеріалів, готових виробів, сараї. Корпус був частиною фортечної огорожі між вежею № 6 і казармою на перешийку з Микільською брамою, з’єднуючись з ними стіною з бійницями.

Двоповерховий, з підвалами, цегляний. У серед. 20 ст. надбудований на два поверхи. Має складну конфігурацію в плані, сформовану прямокутним об’ємом і двома фланкуючими крилами, що нагадують за абрисами фаси бастіонного фронту із заокругленими кутами. Загальна довжина бл. 300 м. Два старі поверхи та підвали складаються із склепінчастих відсіків – казематів. Стіни та склепіння цегляні, перекриття надбудованих поверхів – плоскі, залізобетонні.

Під час будівництва на насипному грунті застосовано складну конструкцію фундаментів у вигляді цегляних стовпів глибокого закладення, основи яких з’єднуються перевернутими арками.

З 1967 р. до поч. 1990-х pp. тут містився Музей революційної, бойової і трудової слави заводу «Арсенал» (з 1970 р. – народний). У 1947 р. на фасаді будинку відкрито мармурову меморіальну дошку, у 1961 р. над нею встановлено бронзовий горельєф «Арсенальці на барикадах» (скульптори М. Ковтун і М. Короткевич) на пошанування робітників заводу – учасників жовтневого 1917 і січневого 1918 р. збройних повстань у Києві, про які нагадують сліди від куль і снарядів на первісному об’ємі споруди.

Тепер використовується як виробнича будівля.

РДВІА, ф. 13135, оп. 3, спр. 984;

ЦДІАУ, ф. 1434, оп. 1, спр. 4;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 446 – 447.