Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Табір примусової праці в Набжежу під Ельблонгом

Табір примусової праці в Набжежу під Ельблонгом (Russenkommando Hopehill Reimannsfelde) – підтабір концентраційного табору «Штутхоф». 23 травня 1943 р. до Набжежа прибув транспорт з 40 полоненими. Тут було утворено філію концтабору «Штутхоф». Пізніше в 1943 р. тут працювало вже 300 полонених а табір займав 2 га. Було збудовано 3 бараки, які були з’єднані один з одним вони виходили на південь в бік цегельні. Посередині був плац для зібрання. Відділ постачання залоги та полонених займав Albert Behnke (SS-Rottenfuhrer), Rottenfuhrer Kurt Mallon після нього Franz Likevski.

Охорона табору нараховувала 40 есесівців, 55 есесівців виконували функцію наглядачів. Тут також була лікарня, санітарні приміщення, лазні, кухні, зали -приміщення для в’язнів. В двох з’єднаних між собою приміщеннях стояли нари до спання в три поверхи. Обидві зали містили спільну кахельну піч. Амбулаторія знаходилася на території цегельні старій не діючій печі. Полонені вмирали масово з виснаження, холоду та поганого харчування. Роль лікаря була лише втому що б здійснювати загальний санітарний нагляд та складати рапорти про померлих. Трупи складали до дерев’яних скринь з необробленого дерева, привозили до Штутхофа і палили в крематорії. Відхоже місце знаходилася на вулиці під голим небом, а користуватися ним вночі було заборонено. Воду брали з бетонного колодязя, біля якої стояло велике дерев’яне корито. Край того корита використовували як місце на якому людей пороли. Корито наповнювали содою кожен вечір. Води на всіх не вистачало, а зимою вона замерзала. В таборі панували воші та блохи. Табір був обгороджений колючим дротом.

В’язні 100 чоловік працювали в цегельні Hopehill, біля 200 у Reimannswalde. Глину копали на горі Lehmberg в 600 м. Візками глину привозили до ущільнювача, вона була пресована, формувана та різана на сирі цеглиною. Ті дії виконувались механічно, а інші треба було робити вручну. Цегли клалися на дошки потім їх переносили до сушарні. Після кількох тижнів ті цегли везли тачками до печі, де випалювали. Обпалені цегли звозили на плац чи вантажили безпосередньо на ломи (кораблі) у порту. Цей підтабір був ліквідований 22 січня 1945 р.

Обстеження території в 2022 р. показало, що жодних слідів цього табору, оркім перетвореного на агротуристичну садибу одного з цегельних заводів на місці не лишилося. Натомість вище території Набжежа знаходиться пам'ятник в'язяням табору та інформаційний стенд.

Джерела:

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».