Ліберець м

Ліберець або Ліберец (чеськ. Liberec, нім. Reichenberg, Райхенберґ) — місто в Чехії, на річці Ниса-Лужицька, адміністративний центр Ліберецького краю.

Місто вперше згадується в 1348. Текстильна промисловість розвинена в місті з 16 століття. Розквіт міста припадає на кінець XIX століття. У XIX—XX ст. місто мало значну німецьку громаду. Ліберець (Райхенберг) був центром нацистської Судетської Німеччини.

Важливий центр текстильної промисловості (вовняні, шовкові, бавовняні тканини). Машинобудування (виробництво устаткування для текстильної промисловості, автомобілебудування — «Ліберецький автомобільний завод»). Проводяться текстильні ярмарки.

Ліберець з’єднаний із сусіднім Яблонцем трамвайною лінією.

Національна наукова бібліотека (у новому будинку, побудованому 2000 р.).

Місто відоме ратушею (1893, висота — 65 м); церквою Святого Розп’яття в стилі бароко; телевежею на горі Єштєд, побудованою в 1968 (нині вона є символом міста); картинною галереєю. Є зоопарк — один із найвідоміших у Європі. Найбільший у країні торгово-розважальний центр «Вавилон».

Українці в Ліберці

У червні 1927 р. з ініціативи української громади Ліберця на військовому цвинтарі Рупрехтіце встановлено пам’ятник воякам Гірської бригади Української Галицької Армії; 6 вересня 2018 р. урочисто відкрито цей відреставрований коштом України пам’ятник на військовому цвинтарі Рупрехтіце.

Автор проекту — визначний художник-графік Василь Касіян, що зобразив тіло вбитого стрільця, над яким завмерли в горі дружина та дві дитини.

У вересні 2018 року, за фінансової підтримки Посольства України в Чеській Республіці, силами скульпторки Марії Вамберської за значного сприяння керівниці українського товариства Наталії Доценко та дослідників Ганни Величко та Сергія Перепічки, вдалося відновити оригінальні написи на пам’ятнику та списки похованих бійців. 6 вересня 2018 р. урочисто відкрито цей відреставрований коштом України пам’ятник. 14 жовтня 2019 р. пам'ятник вшановано місцевими українцями та представниками посольства України в Чехії.

Журнал «Український Скиталець», перше, рукописне, число якого вийшло в Ліберці 1 листопада 1920 року. Навколо журналу об’єдналися митці, більшість з яких раніше співпрацювали з прес-квартирою УГА, а саме: поручники Іван Іванець та Юліан Буцманюк, четарі Ярослав Фартух, І. Сарден, Михайло Бринський і Володимир Кобринський, хорунжий Василь Касіян, стрільці Василь Петрук, Степан Дзидз, Володимир Яценків, підхорунжий Онуфрій Пастернак. Редагував «Український скиталець» вояк Галицької армії Яків Голота.

Джерела:

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».