Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації.

Антарктика

Відкриття Антарктики

Картографи минулого інтуїтивно відчували необхідність існування на південному полюсі континенту, тож гіпотетичні його абриси можна знайти на низці інших стародавніх мап. В міру дослідження південної півкулі площа континенту, який зображали на південному полюсі, ставала все меншою, а дослідники вперто намагалися дістатися до його берегів. У другій експедиції на суднах «Resolution» і «Adventure» відомий англійський мореплавець Дж. Кук також спробував підтвердити або спростувати існування шостого континенту. Йому вдалося просунутися далі інших, в 1773 р. перетнув Південне Полярне коло і досяг 71о10 пд.ш., але далі пакові льоди блокували його шлях. У 1775 р. Дж.Кук ще раз спробував пробитися на південь, але знову його зупинили пакові льоди і, повернувши на схід, він відкрив субантарктичні острови: Південну Георгію і Південні Сандвічеві острови. Дж. Кук був розчарований цими відкриттями, порахувавши, що якщо південний континент і існує, то він холодний, неживий і не принесе користі людству. Натомість його інформація про наявність тут великих скупчень тюленів дуже зацікавила звіробоїв.

Тож одразу після повернення Кука на південь кинулися звіробої. У 1778 р. перші англійські звіробійні судна припливли на Південну Георгію де розпочали жахливу бійню морських котиків та морських слонів. Перших тотально вибивали на шкіри, а з других витоплювали жир. При цьому знищувалися поголовну і самці і самки і малі.

Тож немає нічого дивного, що пляжі Георгії, так як нещодавно до того пляжі Фолклендських-Мальвінських островів стали порожніми. Звіробої шукали нових жертв. Випадкове відкриття Вільямом Смітом Південних Шетлендських островів в лютому 1819 р. призвело до початку бійні тюленів на цих островах.

В цей же час з метою відкриття нових територій і розширення своїх володінь правителі інших країн також відправляли експедиції в Південний океан. Перша відома зустріч з узбережжям Антарктичного континенту відбулася 27 січня 1820 р. експедицією спрямованою на південь царем Олександром I на корветі «Восток» і шлюпі «Мирний» під командуванням німця з Естонії Фабіана Беллінсгаузена. Офіційним завданням Беллінсгаузена було відшукати новий шлях до Азії. Ф. Беллінсгаузен дослідив Південні Сандвичеві острови, довівши, що це не частина континенту. Він також відкрив нові острови цієї групи – о. Лєскова, Заводовський та Високий. Під час висадки на о. Заводовський (названий на честь командира шлюпа «Восток») дослідники спостерігали десятки тисяч бородатих пінгвінів.

Після цього скерувався на схід, де вищевказаного дня оглядав край Антарктиди. Рік пізніше він підійшов до Антарктичного півострова з півдня, відкрив острів Петра I, а також оглядав берег, який вважав частиною континенту. Його було названо берегом Олександра, на честь царя. Пізніше було встановлено, що це острів, з’єднаний з континентом шельфовим льодовиком.

На момент цього плавання на Південних Шетлендських островах тривала вакханалія звіробоїв. Оглядаючи її Ф. Беллінсгаузен (кораблі верталися повз Шетланди) занотував, що ці острови нажаль скоро повторять долю розграбованої Південної Георгії. Експедиція зібрала геологічні зразки, зразки рослинності, а також спробувала довезти живих тюленів та пінгвінів (датально див. книгу Ф. Беллінсгаузена, Відкриття Антарктиди. Зауважимо тільки, до плавання в Антарктиці Ф. Беллінсгаузен служив командиром фрегата «Флора» у Севастополі. В Миколаєві біля морського музею ми можемо побачити його поперся.

Всього на три дні пізніше до північного краю Антарктичного півострова підійшов англієць Едвард Брансфілд на судні «Вільямс». Він діяв за вказівкою британської влади, яка була зацікавлена в пошуку нових місць для колоній, місць добування китів та тюленів. Цікаво, що Брансфілд отримав також завдання дослідити місцевих аборигенів…Лікар Адам Янг, який працював на судні Е. Брансфілда, зібрав на о. Короля Герога природничі зразки. Він занотував, що рослинність острова складається з невеликої кількості злаку, кількох мохів та деяких лишайників, що аж ніяк не виглядало привабливо.

А ще через десять місяців до Антарктичного півострова підійшло американське звіробійне судно «Геро» Натаніеля Палмера. Палмер був байдужий до географічних відкриттів. Його цікавив лише пошук нових місць помешкання тюленів. Це відбиває занотований Ф. Беллінсгаузеном зміст розмови двох капітанів під час короткої зустрічі біля Шетлендів в лютому 1821 р. Згодом Н. Пламер разом з англійським звіробоєм Г. Повелом в грудні 1821 р. відкрив Південні Оркнейські острови. Г. Повел поспішив оголосити нові острови володіннями британської корони, в той час як Н. Палмер був байдужий до тієї знахідки, адже не побачив на берегах єдиного що його цікавило – тюленів. Тим не менше наразі в США він вважається першовідкривачем Антарктиди. Cаме на його честь названі американська станція на півострові і південна частина самого Антарктичного півострова (Palmer Land).

Джерело:

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 55

Модифіковано : 28.04.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.