Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Жидичинська обитель на межі руйнування. Ченці рятують пам’ятку, можновладці…

Наталя Барська, Андрій Гнатюк

2009 р. Жидичинська обитель на межі руйнування. Ченці рятують пам’ятку, можновладці спостерігають

Дата: 04.02.2009

Давні споруди, які потребують реставрації, й надалі дивують українців і туристів руїнами. Серед них і будинок митрополита, зведений у ХІІІ столітті в селі Жидичині біля Луцька. Споруда – пам’ятка архітектури національного рівня. І коли б не ченці, які оселилися тут, хтозна, чи збереглася вона бодай би в такому вигляді.

Уперше про Жидичинську обитель згадує Іпатський літопис ХІІІ століття. Чернече життя сюди вдихнув митрополит Полікарп Сикорський, який і заснував 1936 року митрополичі палати. Та ненадовго. Після війни тут діяла школа, а коли збудували нову, будинок став пусткою. Лише 2002 року, коли тут оселилися ченці, з’явилася надія на відродження святині.

Костянтин Марченко, намісник Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря: “Тоді були такі часи в країні, що виключали те світло, і коли дмухалки перестали крутитися, в монастирі робилося холодно. Усі монахи накривалися перинами. Там ніби тепло – зверху пара йде, але що найцікавіше: Господь скріпляв, підтримував – ніхто не хворів”.

Ченці провели світло, газ і воду. А головне – поклали новий дах. Це й допомогло зберегти будівлю.

Костянтин Марченко, намісник Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря: “Ще буквально півтора року, коли не було даху, щоранку, щодня виходиш – і постійно якась цегла падає, тобто на очах будинок руйнувався. І оте, що вже сьогодні навіть видно, що немає багатьох карнизів, – це буквально воно зруйноване за останні 7-8 років. Будинок настільки намок, що вже цеглу можна було руками без всякої кірки брати й знімати”.

На першому поверсі відремонтували й облаштували кілька житлових кімнат, кухню та церкву. Гордістю монастиря ченці називають книгозбірню, де зберігають богословське письменство XVIII століття.

Отець Костянтин демонструє диплом переможця в конкурсі «Сім див Волині». Але на тому, каже, допомога держави у відродженні монастиря зупинилася. Область фінансувати не має права, бо це пам’ятка не місцевого, а національного значення. Однак і зі столиці гроші не надходять.

Петро Троневич, головний фахівець із питань реставрації пам’яток архітектури: “Передбачений в державному бюджеті на цей рік стабілізаційний фонд – ці кошти будуть виділятися не на реставрацію пам’яток архітектури, а на збереження якісь протиаварійні об’єкти, роботи протиаварійні…”

Держава ж готова виділити з так званого стабілізаційного фонду лише на аварійні об’єкти. Жидичинський будинок митрополита до цьогО списку не входить: ченці ж врятували. Тож повністю відреставрувати святиню найближчим часом буде неможливо.

Джерело: СТБ