Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

1998 р. Церкви України: Перемиська єпархія

1998 р. Церкви України: Перемиська…

Світлина І. Синкальського 1992 р. Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 178.

м. Жовква (в радянський період Нестеров).

Жовківський.

Церква Різдва Христового. 17 – 20 ст.

Перша церква існувала ще до заснування міста коронним гетьманом Станіславом Жолкевським на грунтах села Винники. У 1612 р. Жолкевський видав привілей:

«А тому що церква самою старістю своєю ушкоджена і починає валитись дозволяю мешканцям міста цього, які є релігії грецької розібрати її і нову чи з каменя чи з дерева за своєю можливістю на тому ж місці спільно з братством і попом поставити».

Ця будівля була знищена пожежею у 1691 р. Ще у 1682 р. львівський єпископ Йосиф Шумлянський передав церкву під управу василіян, які розпочали будову нового монастирського храму, а король Ян III Собєський у 1690 р. перевіз у монастир мощі св. Івана Сучавського, які супроводив митрополит Доситей. У 1721 – 1730-х pp. поруч з церквою був вибудуваний невеликий монастир і дзвіниця. З 1753 р. монастир став архімандрією (перший архімандрит Йосафат Винницький). У 1782 – 1790 pp. тодішній архімандрит Йосиф Дзьоковський (помер 1794 р.) побільшив монастир побудовою другого поверху келій. У 1783 р. з дозволу австрійського імператора Йосифа II молдавани забрали в Сучаву мощі св. Івана, але в 1784 р. монастир отримав з Відня мощі св. мученика Партенія зі скасованого монастиря сестер кларисок у Відні. Страшна пожежа 1833 р. сильно знищила церковну споруду. Відбудована, вона представляла собою невеликий однонавовий храм.

Тому після приєднання жовківського монастиря у 1895 р. до зреформованого василіянського чину і заснування славної пізніше друкарні, яка дала кошти, у 1902 – 1906 pp. приступили до відбудови церкви. Проект виконав ректор Львівської політехніки архітект Едґар Ковач у візантійському стилі. Хрещата, з півциркульними вівтарем і боковими раменами, завершена великою банею на круглому світловому барабані. З 1931 по 1939 р. мистець, професор Юліан Буцманюк виконав розписи церкви, утрваливши на стінах давнішу й новішу історію України, зокрема події Берестейської унії та діячів Української народної республіки і ЗУНРу. У 1939 р. монастир був зачинений, а церква перетворена у парафіяльну, підпорядковану з 1946 р. Російській православній церкві. Приміщення монастиря до 1952 р. займало НКВД, пізніше санепідемстанція та школа.

9 вересня 1990 р. у відновленому монастирі була відправлена перша Служба Божа єпископом Софроном Дмитерком. Відновило свою діяльність і видавництво отців василіян. Мешканці міста, прихильники Української автокефальної православної церкви розпочали у 1990 р. спорудження своєї нової церкви за проектом архітекта Олександра Яреми (завершена у 1994 р.).

У 1680 р. (за іншими даними 1682 р.) на Краківському передмісті (від Глинян) за привілеєм польського короля Яна III Собєського була збудована дерев’яна тризрубна двоверха (восьмерики вкриті банями над навою і бабинцем) церква св. Івана Хрестителя, яка простояла до 1875 р.

У XVII – XVIII ст. існував в Жовкві жіночий монастир Воздвижения Чесного Хреста сестер василіянок на старому міському цвинтарі. Давніша дерев’яна його церква згоріла у 1717р. Побудовану у 1720 р. тризрубну одноверху будівлю у 1767 р. продали в Нову Скваряву.

Центральний державний історичний архів України у Львові, фонд 146 Галицьке намісництво, опис 20, справа № 408.

Archiwum Przemyski. Archiwum Biskupstwa grecko-katolickego Przemyskiego, sygnatura № 327, strona № 18, 62.

«Діло». – Львів, 1902, № 167.

Монастир Різдва Христового у Жовкві. – Жовква, 1993.

Схиматісм всего клира руского-католического Богом спасаемой єпархіи Перемышльской на год от рожд. Хр. 1879. – Перемишль, 1879.

Чернецкий В. Монастир оо. Василиян у Жовкві. // Книжочка місійна, 1893. – Ч. 3, с. 13 – 19.

Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 177 – 179.