Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Садиба родини Липинських у Затурцях – маєтки Волинської області

Автор Наталія Гатальська

В 28 км від Луцька у напрямку старовинного Володимира, у селі Затурці Локачинського району Волинської області знаходиться колишня садиба славної родини Липинських, з якої вийшли цілі династії вчених агрономів та лікарів. Династія ця залишила добру пам’ять після себе серед своїх земляків.

Липинський В’ячеслав Казимирович (1882-1931) – видатний український політичний діяч, історик, соціолог, публіцист та дипломат. Теоретик українського консерватизму та один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату – посол України в Австрії.

В Затурцях пройшло його дитинство, звідси вже дорослою людиною вів листування з видатними сучасниками, палко відстоюючи право українського народу на свою незалежність. Тут він працював над історичними та публіцистичними творами, займався просвітницькою діяльністю.

«Націоналізм буває двоякий: державотворчий та державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний та віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом.

Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава – Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи полонофіл (оцей, як Ви його звете – малорос та русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі. Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи полонофілом. Іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і полонофілів» – так писав В’ячеслав Липинський у листі до Богдана Шемети.

Завдяки наполегливому та цілеспрямованому господарюванню батьків Липинського маєток в Затурцях став одним із найкращих у краї. На кінець ХІХ століття маєток мав площу 717 га, в тому числі лісу 272 га. Присадибна ділянка з великим садом, розкішним парком та господарськими будівлями займала ще 10 га площі маєтку.

Нині колишня садиба Липинських є невід’ємною частиною історичного портрету села Затурці та складає 4,1 га. Її головними елементами є дім та парк.

Родинний будинок дворян Липинських – одна з найдавніших будівель у Затурцях. Закладання фундаменту відбулося у 1871 році.

Фотографії 1910 року відтворюють муровану житлову споруду з великим ганком, який опирається на чотири масивні колони. У роки Першої світової війни всі господарські споруди та житло було спалено та поруйновано. На фундаментах старого будинку молодий господар Станіслав Липинський споруджує гарний двоповерховий палац.

Саме сюди для прощання у 1931 році із Австрії було перевезено тіло В’ячеслава Липинського. Саме тут, на території родинного маєтку, його було поховано. Довгі роки після поразки Гетьманату В’ячеслав Липинський жив та працював у невеличкому гірському містечку Австрії Рейхаймі та подеколи у Відні. Він все своє життя страждав на хворобу легенів, туберкульоз, від якої й передчасно помер у 1931 році.

Під час війни у 1944 році дерев’яний другий поверх палацу згорів. Пізніше його було частково реставровано та видозмінено. У середині 1990-х років розпочалася реставрація споруди, і над нею знову було зведено другий поверх з «ламаним» дахом під черепицею.

Парк Липинських був своєрідною візитною карткою дворянської родини кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Тут гармонійно поєднувалися особливості ландшафту та любов господарів до природи, естетичний смак та агрономічні знання. Все це створило мальовничий зразок садово-паркового мистецтва.

Серед видів дерев переважали місцеві породи: дуб, липа, граб, ясен, каштан, акація, горобина. Вони були посаджені не хаотично, а створювали певні композиції – так, у парку була «горіхова алея», «коло», висаджене ясенами, на «острові» росла верба, під якою любив відпочивати і працювати В’ячеслав Липинський. Це старе дерево росте й досі. Парк був справжньою зоною відпочинку рожини Липинських і їх гостей, а у повоєнний період – усіх жителів села Затурці.

Після кількох десятиліть запустіння парк знову починає оживати. У план реконструкції садиби входять не лише реставрація будинку, й а відновлення зелено архітектури колись прекрасного парку – одного з небагатьох, що збереглися на Волині до наших часів.

Сьогодні маєток – підрозділ Волинського краєзнавчого музею. Невдовзі планується перетворити садибу на Затурцівський меморіальний музей В”ячеслава Липинського.

Директор садиби Липинських у с. Затурцях – Кушнір Віталій Григорович. У планах адміністрації музею відкрити у будівлі, що знаходиться поруч із парком та садибою міні-готель для туристів та відпочиваючих.

Відстань від Луцька – 28 км автошляху Луцьк – Володимир; рейсові автобуси курсують щодня із автовокзалів Луцька та Володимира.

За матеріалами туристичного буклету про садибу родини Липинських у Затурцях.

Фотографії із фондів Волинського краєзнавчого музею

Волинський краєзнавчий музей

м. Луцьк, вул. Шопена, 20 тел. 8-03322-4-25-91, 4-56-19, 4-23-58