Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації.

ДніпроГЕС

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Дніпровська ГЕС (споруджена в 1927-1932 рр.) була найзшчншюю з десяти електростанцій, передбачених планом електрифікації СРСР

Для будівництва станції з греблею і водосховищем було обране місце, розташоване на 10 км нижче від останнього порога Дніпра, перед островом Хортиця, який ділить річку на два рукави – старий та новий Дніпро. Вибір цього місця продиктований не лише гідроенергетичними умовами, але й можливістю завдяки затопленню дніпрових порогів розв’язати проблеми судноплавства.

Наприкінці 1926 р. створено організацію Дніпровське державне будівництво (Дніпробуд), до якої ввійшли відомі вчені-енергетики та інженери-гідробудівельники. Головою правління призначено Е.Квірінга, його заступниками – Б.Вікторова та І.Александрова (автор проекту Дніпровської ГЕС), головним інженером – О.Вінтера. На Дніпробуд було покладено будівництво комплексу споруд Дніпровської ГЕС. мостів через Дніпро й залізничних колій.

Початку будівництва Дніпрогесу передував конкурс на краще архітектурне вирішення електростанції, в якому взяли участь провідні зодчі СРСР. Прийнято проект, розроблений архітекторами М.Коллі, Г.Орловим та С.Андрієвським під керівництвом В.Весніна.

До комплексу споруд Дніпрогесу входять гребля, силова станція з відкритою підвищувальною підстанцією на правому березі Дніпра і трикамерний шлюз у гранітному масиві лівого берега.

Гребля перетинає Дніпро в найвужчому місці, де річка поділена на три потоки Великим і Малим островами (після спорудження греблі затоплені водою), і пов’язує споруди лівого берега Дніпра (канал, трикамерний шлюз і башти управління) з силовою й підвищувальною станціями правого берега. Водозливна частина греблі виконана з бетону і в плані має форму напруженої пологої кривої радіусом 600 м і загальною довжиною 760,5 м. Вона розчленована стоянами на 47 прогонів завширшки 13 м кожний. Стояни заввишки 60 м об’єднані вгорі двоярусним мостовим переходом, верхній ярус якого призначений для технічного обслуговування греблі, а нижній – для пішоходів і автотранспортного руху.

Спокійний ритм потужних стоянів греблі повільно розгортається широкою дугою і справляє гармонійне враження могутнього водоспаду, природно злитого з ландшафтом берегів та гладінню річки.

Водозливні отвори закриваються металевими щитами (маса – до 70 т) за допомогою двох портальних кранів, що пересуваються по верхньому ярусу греблі.

Силова станція є безпосереднім продовженням греблі. Вона виступає в бік нижнього б’єфа і має в своєму складі щитове відділення з відкритими в бік верхнього б’єфа отворами напірних трубопроводів турбін. У бетонній підводній частині силової станції розміщені турбіни, у надводній – машиногенераторний зал.

Стіни машиногенераторного залу являють собою металевий каркас із поперечних рам, заповнений теплим бетоном і облицьований плитами з природного каменю – артикського туфу. Розташовані через кожні 11 м рами підтримують, крім покрівлі, колію для двох кранів загальною вантажопідйомністю 520 т.

Велике враження справляють гранична простота, вишукані пропорції основних членувань і монументальність форм гідровузла. Його можна порівняти з циклопічними спорудами Давнього Риму – акведуками. Саме вони були художнім прообразом архітектури Дніпрогесу. Тому такий виразний вигляд має облицювання фасадів силової підстанції грубо обробленими плитами з природного каменю, що загалом не притаманне стилеві конструктивізму, в якому до останньої деталі витримано споруди Дніпрогесу.

Головний фасад силової станції підкреслюється горизонтальним еркером і вузькою смугою засклення у верхній частині стіни. Під еркером ритмічно розташовані невеликі круглі вікна для освітлення кабельних коридорів. На торцевому фасаді та на вестибюлі -великі, витягнуті по горизонталі віконні прорізи. В інтер’єрі машинного залу основу архітектурного вирішення становлять чіткий ритм металевих рам та розташований угорі освітлювальний еркер.

Лаконічний призматичний масив силової станції контрастує з ажурними щоглами лінії електропередачі високої напруги.

Під час Другої світової війни гідроелектростанцію було зруйновано двічі. Спершу це було зроблено вибірково радянськими фахівцями. Окупанти її відновили, але, відступаючи, знову зруйнували.

У перші післявоєнні роки Дніпрогес відбудовано й реконструйовано за проектом архітектора Г.Орлова при консультації архітектора В.Весніна. Ідею початкового архітектурного задуму було збережено, але архітектурний стиль остаточно змінився, тому колектив архітекторів (Г.Орлов, Ю.Гумбург, П.Рижик та А.Мошинський) вніс деякі зміни в архітектурно-художнє оздоблення окремих споруд гідровузла,

В будівлі силової станції вузьку смугу засклення над еркером замінено ритмічно розташованими восьмигранними вікнами, прорізи та еркер облямовано кам’яними плитами світлого кольору. Докорінно змінився вигляд вестибюля, увінчаного державною символікою колишнього СРСР. Аванкамера та гребля набули вигляду класичного малюнка металевих огорож. В інтер’єрах машинного залу, вестибюля і пульта керування значну увагу приділено культурі деталей, малюнкові підлог і освітлювальної арматури.

За композиційною завершеністю та архітектурною виразністю Дніпрогес є видатною промисловою спорудою 20-30-х років XX ст., яка утворює грандіозну й гармонійну об’ємно-просторову композицію на водних просторах Дніпра.

У 60-х роках комплекс Дніпрогесу зазнав суттєвих змін внаслідок будівництва його другої черги. Під лівобережними отворами греблі розміщено споруду Дніпрогесу-2 так званого відкритого типу (без машинного залу). Біля лівого берега Дніпра споруджено новий шлюз для великотоннажних суден. На жаль, споруда Дніпрогесу-2, архітектурно-просторове вирішення якої дещо повторило дніпровські ГЕС відкритого типу (Київську, Канівську, Кременчуцьку), не вписалася в існуючу композицію пам’ятки, цілісність якої значною мірою було порушено.

Т.І.Бажанова

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 119 – 121.

Вкладені елементи

Загальний вигляд з лівого берега Дніпра
Загальний вигляд з лівого берега Дніпра
Інтер’єр машинного залу
Інтер’єр машинного залу

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 161

Модифіковано : 27.02.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.