	?
Лист на сайт
Стрічка новин (RSS)

1974 р. Паспортна інформація

Меморіальний комплекс на р. Міус “Міус-фронт”

Пам’ятка історії, монументального мистецтва

1941-1943 рр., 1966 р.

Розміщення:

Луганська обл., Слов’яносербський р-н, м. Красний Луч, 7 км на захід.

Загальний опис:

Меморіальний комплекс “Міус-фронт” споруджений на місцях боїв з німецько-фашистськими загарбниками в семи кілометрах від Красного Луча на лівому березі ріки Міус. До меморіального комплексу входить:

а) монумент – шлагбаум на честь героїв Міус-фронту;

б) пам’ятник-музей революційної, бойові та трудової слави шахтарів Красного Луча;

в) “Сходи героїв”;

г) сад Перемоги.

Центральне місце в комплексі займає залізобетонний монумент-шлагбаум, який встановлений на двох чотирикутних опорах на безіменній висоті у 165 метрів. Ширина монументу – 36 м, висота разом з опорами – 10 м, висота опор – 5 м. На правій опорі з лівого внутрішнього боку викарбувані олова: “Здесь, у стен родного города, в грозные годы войны с фашизмом сражались бойцы 383 и 395 шахтерских дивизий, они защищали землю, где впервые увидели солнце и впервые спустились в забой. Они стояли насмерть за Родину, и Родина не забудет их”.

На шлагбаумі зображений шахтар, який стиснув у руці гвинтівку. Дві шеренги солдат з мужніми і суворими обличчями символізують дві шахтарські дивізії. Поруч вирізьблені вершники. Це – пам’ять про воїнів 7-го кавалерійського корпусу.

В п’яти метрах від правого кінця шлагбауму на виступі дати: зверху – 1941, нижче – 1943. На зовнішньому лівому боці виступу – силуети жінок з шахтарськими ліхтарями.

Біля підніжжя монументу в центрі споруджено відкрите углубления, яке нагадує бліндаж, з пальником для Вічного вогню.

На залізобетонній стіні біля пальника встановлена бронзова плита. На ній вирізьблені слова: “Ни камню скорби, ни камню славы, не заменить погибшего солдата. Да будет вечной о Героях память, да будет вечен свет над терриконом, и пусть в глазах твоих запечатлится суровый отблеск вечного огня”.

Вихід з углублення перекритий. На лівій стороні виходу встановлені три бронзові меморіальні плити умовного поховання двох Героїв Радянського Союзу – Н.Т. Гнилицької, С.А. Желєзного і кавалера ордена Леніна Я.С. Приходька.

На першій плиті напис: “Гнилицкая Нина Тимофеевна 2.VI.1916-10.ХП.1941”. На другій – “Железный Спартак Авксентьевич 1912-10.ХП.1941”. На третій – “Приходько Яков Степанович 1915-14.ІІ.1942”.

Від монумента-шлагбаума вниз, до площі зборів й до музею, ведуть складені з залізобетонних плит “Сходи героїв” в 265 сходинок. Ширина сходів – 6 м, довжина – 240 м.

На середині лівого схилу висоти, в 25-ти метрах від “Сходів героїв”, на залізобетонному постаменті встановлений танк Т-34 на честь воїнів-танкістів, які брали участь в боях при звільненні м. Красний Луч.

На правому схилі пагорбу від монумента вниз спускається змонтована на землі бетонна стела-призов, на якій по білому полю написані слова: “Берегите, берегите, берегите мир !” Основа стели – 24 м, висота – 36 м.

Будівля музею бойової і трудової слави облицьована червоним та чорним гранітом. На похилому даху, який звернутий до монументу-шлагбауму, знаходиться панно з мармуру і граніту: на фоні прапору та вугільних пластів зображений серп і молот. Всередині будівлі розташована експозиція. Ширина музею – 34 м, глибина – 8 м.

У 1965 p. біля підніжжя висоти трудящі м. Красний Луч посадили сад Перемоги загальною площею 25 га.

Загальна площа меморіального комплексу – 42 га, площадка монумента-шлагбаума – 27×18 м, “Сходи героїв” – 240×6 м, Музей бойової і трудової слави – 34×18 м, площа зборів – 150×30 м, сад Перемоги – 25 га, квітники і газони – 4 га, вихідні сходинки і площадки – 5 000 м2.

Історична довідка, відомості про дослідження:

У жовтні 1941 р. на річці Міус біля міста Красний Луч та Антрацита зупинили ворога воїни 383-ої Донецької та 395-ої Ворошиловградської шахтарських стрілецьких дивізій, якими командували Герої Радянського Союзу генерали K.I. Провалов та О.І. Петраковський. Дивізії входили до складу 18-ої Армії Південного фронту.

Вісім місяців і вісімнадцять днів (з 30 жовтня 1941 p. no 17 липня 1942 p.) стояли на Міусі насмерть воїни шахтарських дивізій, стримуючи переважаючі сили ворога, який рвався на схід.

Навіки залишиться в пам’яті народній подвиг Ніни Гнилицької, відважної розвідниці, дочки потомственного краснолучського шахтаря й політрука Спартака Авкентійовича Желєзного, який народився на Харківщині.

В ніч на 10 грудня 1941 р. група розвідників на чолі з комісаром розвідроти політруком С.А. Желєзним перейшла лінію фронту й напала на штаб гітлерівців, розташований в селі Княгинівка, неподалік від Красного Луча. Ворог, який не чекав нападу, незабаром опам’ятався і кинув проти купки сміливців великі сили. Прикриваючи відхід товаришів, С.А. Желєзний га Н.Т. Гнилицька билися до останнього патрона. Посмертно їм було присвоєно Звання Героя Радянського Союзу.

Смертю хоробрих загинув на Міусі відважний автоматник, студент Київського художнього інституту Приходько Яков Степанович. За подвиг він нагороeджений орденом Леніна.

На Міусі відзначились снайпери Максим Семенович Бриксін та Тетяна Гнатівна Костиріна, національні герої братніх республік Володимир Бузинаєвич Борсоєв, Борис Мусаєвич Єнашов, Василь Петрович Петрашвілі та інші.

На початку звільнення Донбасу, в лютому 1943 р., по тилах ворога за маршрутом Ворошиловград – Дебальцово – Міус – Красний Луч – Успенка пройшов героїчним рейдом 7-й кавалерійський корпус під командуванням М.Д. Борисова.

Вдруге битва на Міусі розгорнулась в середині серпня 1943 р., яка завершилась розгромом Радянською Армією 20-ти гітлерівських дивізій і повним звільненням Донбасу.

За ініціативою трудящих і громадськості м. Красний Луч, для увічнення безсмертного подвигу радянського народу та його Збройних Сил, воїнів 383-ої і 395-ої шахтарських стрілецьких дивізій – захисту і звільнення Донбасу від гітлерівських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни, в 1966 р., в 7 кілометрах від міста Красний Луч, на безіменній висоті, біля річки Міус, було споруджено меморіальний комплекс “Міус-фронт” з музеєм бойової і трудової слави шахтарів.

Автори проекту: скульптори О.М. Ігнатьєв, І.М .Костюхін, О.С. Колюшкін, В.С. Новиков, Е.Р. Озоль, художники Ф.Ф. Мельников, М. Подлєсов; архітектори О.Г. Гривський, М.В. Будневич; інженер Е. Рудін.