Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Вишка Великоберезнянський район

Церква св. арх. Михайла. Близько 1700, XVIII ст. (УПЦ)

Закарпатські бойківські церкви стоять переважно в селах закарпатської Лемківщини (у верхів’ї річки Уж). Ці давні й гарні споруди мають три багатоступінчасті завершення над трьома зрубами, але здебільшого західний верх над бабинцем є найвищим і має баштоподібні риси. Очевидно, в цих церквах бачимо перехід від бойківського стилю до лемківського, з його високою бароковою вежею над бабинцем. Таким чином, у селах верхньої течії Ужа збереглося кілька унікальних дерев’яних церков, які утворюють своєрідну підгрупу бойківських церков, а також засвідчують народження нового стилю.

Розповідають, що перша церква стояла на пагорбі Розтоцький Верх, але згоріла, а хрест нібито перекинуло на Михайлівський пагорб, де поставили другу церкву, яка також згоріла. Теперішню церкву розмірами 5,1: 15,7 м спорудили з ялових брусів на Цвинтари. Спочатку споруда мала класичну бойківську форму, тобто над західним зрубом теж був ступінчастий шатровий верх, а центральний – найвищий. У другій половині XVIII ст. шатровий верх над бабинцем замінено каркасною дзвіницею, вищою за центральний верх. По периметру дзвіниці йде закрита аркада голосниць. Зруби мають нахил усередину, що додає невеликій споруді монументальності. Вікна церкви мають стародавню систему захисту від непогоди – бокові, фігурно вирізані дощечки, що підтримують похилий ґонтовий дашок. Стіни вище опасання вкриті ґонтом, викладеним “ялинкою”. У церкві є цікаві зразки декоративно-ужиткового мистецтва 1700 р. У вежі – три дзвони. Середній з них відлитий Ф. Еґрі в 1924 p., а малий має напис “РОКУ БОЖА АΨО (167…)”.

У 1991 р. дахи перекрили новим ґонтом. У 1995 – 1996 інтер’єр оббили фанерою, його розмалювали Василь Павліщук та Ілля Приймич.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 111 – 112.