1998 р. Церкви України: Перемиська єпархія
Розмір зображення: 800:549 піксел
Світлина І. Синкальського 1992 р. Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 202.
с. Вовче Долішнє (Середа)
Турківський.
Церква Введення Пр. Богородиці. 1680.
Найдавніші дані про церкву походять з 1507 р. В 1558 р. церква отримала привілей від польського короля Сіґізмунда Августа. У 1680 р. на лівому березі Дністра на горбку, званому Маудзин, майстер-тесля Григорій з Дрогобича громадським коштом виставив існуючу церкву. У 1911 р. під час ремонту до вівтаря з півночі добудували ризницю, а коло 1937 р. простір під піддашшям перед бабинцем зашили дошками.
Церква дерев’яна, тризрубна, триверха. Верхи нави і бабинця, у якому на другому ярусі влаштована каплиця, а на третьому – дзвіниця, чотирибічні, наметові з трьома заломами над навою і одним над бабинцем. Верх вівтаря – цибуляста барокова баня з ковніром, встановлена на восьмерику.
Різьблений і золочений іконостас походить з 1681 р. Ікони «Богоялення», «Стрітеня», «Вознесення» і «Св. Дмитра» у 1872 р. намалював С. Глинський. У 1957 – 1989 pp. в зачиненій церкві було влаштовано бібліотеку.
Центральний державний історичний архів України у Львові, фонд 159 Галицька фінансова прокуратура, опис 9, справа № 1969.
Драган М. Українські деревляні церкви. – Львів, 1937, c. 33, 57, 93.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Киев, 1985. – Т. 3, с. 227.
Село Волче турчанського повіту і церков Воведенія Пресвятої Богородиці. // Книжочка місійна, 1902. – Ч. 10, с. 13 – 22.
«Слово». – Львів, 1872, № 49.
Схиматісм всего клира руского-католического Богом спасаемой єпархіи Перемышльской на год от рожд. Хр. 1879. – Перемишль, 1879.
Юсипович І. Турківщина: за завісою століть. – Львів, 1993, c. 72.
Budzyński Z. Sieć parafialna prawosławnej diecezji Przemyskiej na przełomie 15 i 16 wieku. // Polska – Ukraina 1000 lat sąsiedstwa. – Przemyśl, 1990. – T. 1 – S. 135 – 155.
Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 202 – 203.