Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Дерев’яні скарби України під загрозою знищення

Ірина Пустиннікова, редактор порталу “Замки та храми України”

2011 р. Дерев’яні скарби України під…

Розмір зображення: 600:450 піксел

22 Жов 2011

Волиця Гусятинського району Тернопільщини. Реєстр національного надбання обіцяє в цьому крихітному селі древню дерев’яну Аннозачатьєвську церкву хатнього типу з дзвіницею, теж з дерева. Реєстр оперує фантастично-привабливими цифрами: XVI i XVII ст. Реєстр помиляється.

Церква в селі правда є, правда хатнього типу і правда з дерев’яною дзвіницею. Церква правда-преправда накрита високим ґонтовим дахом – як і слід церквам хатнього типу. Але. Церква мурована.

Ситуацію прояснив священик сусіднього з Волицею села. Він розповів, що ще в 1990-х храм почав сильно руйнуватися. Протікав дах. Селяни хотіли замінити ґонт на шифер. В ті часи ще сяк-так за пам’ятками архітектури слідкували, тож довелося просити дозволу в обласному управлінні архітектури.

Там, зрозуміло, дозволу не дали, ще й вилаяли за таку ініціативу – і пообіцяли гроші на нормальну реставрацію. Селяни почекали-почекали – а потім взяли – і обмурували дерев’яну церкву. Парадоксально, але дах, який й спричинив занепад пам’ятки, таки лишився ґонтовим.