2011 р. Харків, який ми втрачаємо

Дата: 01.05.2011

Цінність. На високому березі Сіверського Донця, де сьогодні розкинулося невеличке село під назвою Верхній Салтів, десять століть тому гомоніло середньовічне місто з білокам’яною фортецею та населенням у кілька тисяч чоловік. Саме ж Верхньо-Салтівське городище вперше згадується в географічному описі Московської Русі XVII ст., виконаному дяками Розрядного приказу Лихачовим і Даниловим у «Книге Большому Чертежу»: «А нижче від стариці з Кримського боку, верст із 8, впав у Донець колодязь Салтанівськой. А нижче від Салтанівського колодязя на Дінці городище Салтанівське від колодязя з версту».

Тут, в околицях Верхнього Салтова, відкрили цілу археологічну культуру – салтівську, пов’язану з одним із найбільших державних утворень раннього Середньовіччя – Хозарським каганатом. Перші розкопки тут провів 1900 р. учитель сільської школи В. Бабенко. Він же дав перший опис городища і фортеці.

За період із 1902-го по 1915 р. в околицях Верхнього Салтова було досліджено 343 катакомбні поховання, три поховання в ямах і сім кінських могил. Речі з катакомбних поховань цієї пам’ятки поповнили археологічні колекції провідних музеїв дореволюційної Росії – Москви, Санкт-Петербурга, Гельсінкі, Одеси. Виявлений матеріал був настільки багатим, оригінальним і різноманітним, що одразу ж постало питання, якому з відомих народів раннього Середньовіччя він належить.

Першовідкривач пам’ятки В. Бабенко вважав, що фортеця і розміщений поруч могильник належали хозарам. У часи нетривалої окупації Харківщини військами кайзерівської Німеччини у 1918 р. кілька катакомбних поховань на Верхньо-Салтівському могильнику було розкопано німецькими солдатами під керівництвом археологів із Берліна. Хвилі досліджень археологічної пам’ятки чергувалися з її повним забуттям.

Загрози. У середині 1980-х років землі поблизу села Верхній Салтів, які зберігають таємниці століть, почали роздавати садовим та іншим кооперативам. Попри всі зусилля громадськості та виступи у пресі, вивести землі Верхньо-Салтівського археологічного комплексу з господарської розробки не вдалося. Почався «дачний наступ» уже на саме Верхньо-Салтівське городище, зокрема на його цитадель. Переймаючись порятунком культурної спадщини, археологи Харківського педагогічного університету і Харківського національного університету проводили розкопки на посаді городища. Тут неодноразово проводилися міжнародні зльоти археологів, які виступають на захист пам’ятки археології.

Хто будує. Останнім часом до простих власників шести соток приєдналися більш заможні власники земельних ділянок. Про це можна судити з кількості елітних котеджів, що мов гриби після дощу виросли навколо городища.

Правовий аспект. Донедавна історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів» перебував у віданні Вовчанської райдержадміністрації. 2008 року його було передано на баланс області. Для цього навіть підготували історико-археологічний звіт, автором якого став Віктор Аксьонов, кандидат історичних наук, заввідділом археології Харківського історичного музею.

Директора музею «Верхній Салтів» зобов’язали скласти бізнес-план зі створення туристичного маршруту. Але навіть під захистом держави і заступництвом області землі у Верхньому Салтові продовжують продавати. Оголошення про купівлю-продаж земельних наділів із будинками та комунікаціями в селі і біля самих розкопок не зникають зі сторінок Інтернету.

Тамара Кич

Джерело: «Дзеркало тижня. Україна»