Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Пам’ятник Й. Бокшаю та А. Ерделі

Пам’ятник Й. Бокшаю та А. Ерделі (бронза) (пл. Жупанатська) – пам’ятка монументального мистецтва (1993 рік) [Постанова Кабінету міністрів України № 1761 від 27.12.2001 р. “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

Пам’ятник українським живописцям Й.Й. Бокшаю і А.М. Ерделі (Жупанатська площа) – пам’ятка монументального мистецтва (1993 рік) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

Бокшай Йосип Йосипович (*2 жовтня 1891, Кобилецька Поляна – †1975, Ужгород) – український радянський живописець, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958).

Народився в селі Кобилецька Поляна на Закарпатті. Вчився в Академії образотворчих мистецтв у Будапешті (1910 – 1914) у Ревеса Імре. З 1918 працює в Ужгороді як художник і педагог. Художник широкого діапазону, Бокшай проявив себе у станковому і монументальному малярстві.

Бокшай – майстер пейзажу, але серед його творів є і жанрові картини, портрети, натюрморти. Разом з А. Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Після війни Бокшай плідно працював над створенням величного образу природи рідного краю («Озеро в горах», 1946, «Синевир», 1952, «Полонина Рівна», 1954, та ін.). Романтикою пройняті картини «Бокораші», 1948, «Зустріч на полонині», 1957, що відображають народний побут і звичаї. Для творів Бокшая характерні оптимізм, емоційний, соковитий живопис, інтенсивний колорит. Багато уваги Бокшай приділяв вихованню мистецької молоді.

Помер 1975 року в Ужгороді.

Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.

Адальберт Ерделі народився 25 травня 1891р. у с. Загаття, тепер Закарпатська область. Український живописець, один з основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва. Ерделі Працював переважно в жанрах портрета, пейзажу, натюрморту. Навчався 1911-1915 рр. у будапештській академії мистецтв. З 1916р. жив у Мукачеві. 1922-1926 рр. в Мюнхені, з 1926 в Ужгороді. У 1927 р. заснував разом із Й. Бокшаєм Ужгородську художню школу, 1931 р. – Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі. 1929-1931 жив і працював у Парижі, де і познайомився з імпресіонізмом і фовізмом. Викладав малювання у мукачівській гімназії, учительській семінарії в Ужгороді, 1945-1955 рр. в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.

Ерделі – живописець, якому були відкриті найкращі мистецькі кола Європи. Він міг би жити і легко досягти всесвітньої слави за кордоном. Його творчий шлях перетинався зі шляхами відомих європейських художників XX століття. Натомість, незважаючи на всю привабливість мистецького життя західного світу, Ерделі віддав перевагу Закарпаттю, щоб своїм мистецтвом прославити “землю без імені “.

Ерделі – один із фундаторів Закарпатської школи живопису, перший директор Ужгородського училища прикладного мистецтва, один із організаторів і перший голова Закарпатської обласної організації Національної спілки художників України у 1946 році.

Ерделі – колорист, майстер пейзажного та портретного живопису, натюрморту, який завдяки сміливості, динаміці та незвичності колірних композицій створив неповторні твори, більшість із яких зайняли почесне місце в експозиціях музеїв України та зарубіжжя.

Ерделі – педагог, який виховав плеяду відомих закарпатських художників – Андрія Коцку, Адальберта Борецького, Ернеста Контратовича, Василя Габду, Єлизавету Кремницьку, Ференца Семана, Павла Баллу, Володимира Микиту та багатьох інших.