Церква Преображення

Розмір зображення: 800:548 піксел

Церква 1678 р. (вул.Цеголянська, 23) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною : список. – К. : Держбудвидав, 1956 р., с. 34].

Церква Преображення Господнього (Цегольнянська). 1802. (УПЦ)

Парохію згадують вже у 1575 р. Збереглися відомості про те, що давніша парохіяльна церква з трьома дзвонами була збудована в 1678 р. під Ужгородським замком з північного боку. Очевидно, цю церкву згадано в 1751 р. за пароха Іоанна Долиная як кам’яну церкву Вознесіння з трьома вежами, з усіма місцевими образами і 4 дзвонами, освячену єпископом Бізанцієм. Церква мала новий бічний вівтар, освячений єпископом М. Ольшавським під час візитації, срібну чашу з позолотою, три фелони, три завіси та всі церковні книги. Ділянку для парохії подарувала держадміністрація. Парохіяльний будинок купили й утримували стараннями парохіян.

У 1787 р. Ужгородська мерія вирішила будувати церкву, а в 1802 р. було закінчено будівництво нової парохіяльної церкви на вулиці Цегольнянській. (М. Лучкай записав у своїй “Історії карпатських русинів”, що наву з вівтарем було споруджено в 1781 р., а в 1787 р. було оновлено вежу). Місце купила цісарська скарбниця від сім’ї Долинаїв. Цісар, як патрон церкви, фінансував будівництво. План церкви створив придворний архітектор Йосип Фрідман (у документах трапляється також Йосип Фрідгоффер), а для спорудження храму багато попрацював тодішній парох Іван Шустай. Відзначився добродійництвом Іван Рац, а також родини Черських і Ляховичів. У 1805 р. приход налічував 2372 вірників. Повністю закінчив спорудження церкви намісник Іван Ляхович. Біля церкви було закладено чудовий сад, розарій та квітники. У 1897 р. церкву оновлено: турню покрито бляхою, розмальовано хори, стіни зовні побілено і прибудовано закристію. Можливо, якраз тоді відомий художник Ігнатій Рошкович намалював вівтарну ікону. Під храмом були поховання парохів та жертводавців церкви.

Останнього греко-католицького пароха Цегольнянської церкви Данила Бачинського-сина (1911 – 1968) було заарештовано 1949 р. і засуджено на 10 років каторги. Тоді ж в Ужгороді відбулися численні арешти в середовищі греко-католицького духовенства, Більшість арештованих померла в концтабоpax CPCP.

У радянський період храм, згідно з актом від 17 лютого 1949 p., передали православним. У 1959 р. його закрили, вежу розібрали, забілили розпис Й. Бокшая й облаштували тут обчислювальний центр університету.

У 1991 р. почалася відбудова церкви для православної громади. Освятили її 25 травня 1997 р. Розписи в храмі здіснив Василь Павліщук, а іконостас вирізьбив Василь Ходанич. Значні пожертви на відновлення храму зробив Микола Писарчук.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 22 – 23.

У холма Кальвария был еще один памятник храмового зодчества эпохи барокко – церковь XVIII века. К сожалению, о нем уже можно говорить только в прошедшем времени. Нельзя сказать, чтобы это был какой-то чрезвычайно ценный памятник эпохи барокко; ценность постройки была в том, что она являлась важным компонентом силуэта города. Ведь трудно или почти невозможно представить себе любой среднеевропейский город без колоколен с барочными перехватами. Но тем не менее колокольня была снесена, панораме города нанесен непоправимый ущерб… [Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. – М.: Искусство, 1971, с. 35]. Дане повідомлення з вул.Цеголянською зв’язано умовно.