Українські місця в Стамбулі

І. Парнікоза

Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця»

Стамбул (до 1452 р. – Константинополь) або в руській середньовічній версії Царгород, має найдавніші зв’язки з Руссю-Україною. Зважаючи на це тут збереглося чимало місць, які можна назвати пам’ятками і русько-української історії. В цьому короткому нарисі ми акцентуємо на деяких з них.

З Константинополем пов’язані найстарші сторінки історії України – Русі. Зокрема і в сучасній Україні поширений культ першого християнського імператора Риму – Костянтина та його матері Олени. Микола Месаріт в кінці XII ст. писав:

“У східній частині храму тіло першого християнського імператора Костянтина спочиває ніби на ложе кольору порфіру – всередині порфірового труни. За формою саркофаг чотирикутний, трохи довгастий, але не рівносторонній. Кажуть, ніби разом з сином тут похована і його мати Олена” (Иванов, 2011).

Саркофаг ідентифікований як усипальниця Костянтина зберігається в . Візуальною пам’яткою, яка пам’ятає Костянтина, є на головній вулиці міста.

Зокрема саме константинопольські архіви зберегли інформацію про Русь. Це фрагменти творів імператора Костянтина Багрянородного «Про керування імперією» та «Про церемонії візантійського договору», а також договори Візантії з Руссю – 911 та 944 рр. Саме ці угоди, які свідчать дослідження О. Толочка (2015) є достовірною основою загалом легендарної найстарішої частини руського літопису – «Повісті Временних літ».

в Константинополі, без сумнівів, став зразком зведення собору святої Софії в Києві. В його архітектурі та художньому оформленні можна знайти багато подібних деталей, незважаючи на те, що будівництво обох храмів розділяють століття. Золоті ворота в Києві – це також запозичення з Константинополя, де досі збереглися головні міста. На поверхні мармурових панелей Софії, зокрема, на галереях другого поверху збереглися давньоруські графіті (Иванов, 2011).

Дипломатичні контакти Русі з Візантією пов’язані з будівлями імператорського палацу. Незважаючи на те, що його майже повністю зруйновано. А на руїнах насипано платформу для величної мечеті султана Ахмета. Численні релікти палацу вціліли. Саме з великим константинопольським палацом пов’язаний опис прийняття княгині Ольги. Корабель князівни довго стояв у константинопольській гавані в затоці Золотий Ріг. Цікаво, що саме цю гавань перекривав величезний металевий ланцюг. Загальна довжина ланцюга становила 700 м. Жодному ворожому флоту – ні арабському, ні руському – так і не вдалося прорватися через цей ланцюг. Лише одна людина змогла подолати Галатський ланцюг – варязький принц Гаральд Хардрада, який багато років вірою і правдою служив василевсам, але в 1044 р несподівано був посаджений у в’язницю. Говорили, що він посватався до племінниці імператриці Зої, але та сама нерівно дихала до могутнього вікінга і з ревнощів звеліла його заарештувати. Гаральд втік з в’язниці, сів з наближеними в човен, що стояв біля причалу Золотого Рогу, і поплив до ланцюга. Коли до нього залишалося зовсім близько, Хардрада велів своїм супутникам бігти на корму. Корабель, налетівши на ланцюг, за інерцією просунувся через нього до половини, і тоді Харальд зі своїми людьми перебіг на ніс, і човен перевалив на ту сторону. Вікінг прибув на Русь, де породичався з князем Ярославом Мудрим, а потім повернувся на батьківщину. Мабуть, він привіз з собою досить багато візантійських монет. Цей же ланцюг османи самі пускали в дію в липні 1624 року, коли запорізькі козаки грабували узбережжя Босфору. Окремі ланки цього ланцюга можна оглянути в раніш згадуваному археологічному музеї Стамбула в комплексі палацу Топ-капі (Иванов, 2011).

Але повернемося до княгині Ольги. Місцем її прийому та найвизначнішою пам'яткою Корнстнатинополя був палац імеператорів. Зберігся опис прийняття Ольги імператором:

«Дев’ятого вересня, в середу, відбувся прийом, після прибуття Ельги, архонтісси Русі. Ця архонтісса увійшла з її близькими, архонтіссамі-родичками і найбільш помітними з служниць. Вона прямувала попереду всіх інших жінок, вони ж по порядку, одна за одною, слідували за нею. Зупинилася вона на місці, де логофет зазвичай задає питання. За нею увійшли посли і купці архонтів Росії і зупинилися позаду, у завіс. Вийшовши знову (з Магнаврі. – Іванов), через Анадендрадій і Триклін кандидатів, вона пройшла через Онопод і Золоту Руку і села там. У Трикліні Юстиніана стояв поміст, прикрашений порфірний тканинами, а на ньому – великий трон. За ним же, позаду двох завіс, стояли два срібних органу. Запрошена з серпня, архонтісса пройшла через апсиди, іподром (Критий. – Іванов.) і присіла в Скілом. Потім архонтісса разом з її родичками і прислужниками вступила через (Триклін. -Іванов) Юстиніана, Лавсіак і Тріпетон в Кенургій і відпочила. Далі, коли василевс з серпнем і його Багрянородного дітьми сіли, з Трикліну Кенургія була покликана архонтісса. Сівши за велінням василевса, вона розмовляла з ним, скільки побажала. Розігрувалися також і всякі театральне ігрища. Після того як василевс встав від обіду, відбувся десерт в Арістіріі, де на малому золотом столі і був сервірований десерт в прикрашених перлами і дорогоцінними каменями чашах. Було вручено: архонтіссе в золотий, прикрашеної дорогоцінними каменями чаші 500 міліарисії, 6 її жінкам – по 20 міліарисії і 18 її служниці – по 8 міліарисії. Вісімнадцятого жовтня, в неділю, відбувся прийом у Хрісотрікліні. Василевс сидів з росами” (Иванов, 2011).

Цікаво також, що відразу після пожежі 1912 р., яка знищила турецькі споруди та оголила візантійські руїни, квартал обстежили кілька археологів, найактивнішим з яких був секретар російського Археологічного інституту в Константинополі – українець Борис Панченко (Иванов, 2011).

При імператорському палаці існувала школа де навчався один з солунських братів – Костянтин, який після монашого постригу прийняв ім'я Кирило. Він також працював бібліотекарем патріаршої бібілотеки та викладав філософію.

До території палацу примикав і монастир Одігон, то, значить, десь тут зберігалася найвизначніша ікона імперії – Одигітрія ("Богородиця-Проводирка"), яку вважали цілителькою, особливо допомагала проти сліпоти (звідси і назва монастиря). З цією іконою був пов’язаний, мабуть, самий незвичайний обряд візантійського православ'я: щовівторка з північних воріт монастиря вісім ченців на спеціальних козлах виносили ікону на площу, де її вже чекав величезний натовп (Иванов, 2011).

Наразі декілька найвизначніших ікон, які походять з території Русі: Ченстоховська ікона Божої Матері, Холмська ікона та ікона з костелу домініканців у Гданську вважаються іконами, які могли бути написані у Візантії і відповідати типу одигітрії (це тип ікони, на якому Марія благословляє немовля правою рукою).

З Константинополя, напевне, походить і незвичне для Русі ім’я князя – Лев, яке носив син Данила Романовича і на честь якого названо Львів.

Кафе в парку Гюльхане, з яких відкривається вид на Босфор, стоїть на римській кладці. У 1453 р оборона цієї ділянки була довірена Ісидору Київському, проклятому на Русі через його прихильності унії. Він став римським кардиналом і прибув в Константинополь на чолі 200 стрільців. Це була не дуже велика допомога, тим більше що платою за неї греки вважали зречення своєї віри.

Після встановлення турецького панування в Константинополі, місто стало центром работоргівлі. Зважаючи на що, багато з українських полонених перебували тут як раби та прислуга. Пам’яткою про найбільш відому з них Роксолану – дружину султана Сулеймана пишного є У дворі мечеті знаходиться цвинтар, тут в двох сусідніх мавзолеях покоїться сам Сулейман і його кохана дружина Хюррем (Роксолана) з їх дочкою Міхрімах.

Константинополь став центром імміграції українців з політичних та фінансових причин. Тут перебував відомий авантюрист свого часу, пов'язаний з Україною . Сюди ж мігрували вояки УНР та біженці від радянського режиму в Україні. В Стамбулі вчився богослів'ю відомий діяч кримсько-татарського народу – .

Наразі в місті існує велика українська громада. Православна громада відвідує численні у місті церкви, зокрема . Греко-католицька громада має можливість відвідувати грецьке богослужіння в .

З 2000-х рр. діє українське товариство в Стамбулі. Головним напрямком діяльності товариства є збереження духу української культури за кордоном та зміцнення усвідомлення членів нашої діаспори та їхніх дітей в Туреччині, що вони — українці. Починаючи з 2010 року, українці в Стамбулі, відчуваючи неабияку спрагу єднання в культурі та спілкуванні рідною мовою, почали активніше збиратися разом для святкування визначних подій, проведення концертів, виставок, українських свят та акцій. Після трагічних подій 2014 року, усвідомлення боротьби за правду ще більше об’єднало нашу громаду. В 2016 році, за сприянням Генерального Консульства України в Стамбулі (на той час в особі генерального консула Василя Боднара) розпочався процес офіційної реєстрації товариства, який завершився 23 січня 2017 року рішенням мерії Стамбулу зареєструвати “Українське Товариство Солідарності в Стамбулі” (Ukrayna Dayanışma Derneği). На разі товариство успішно функціонує в тісному контакті з Посольством України в Анкарі та Генеральним Консульством України в Стамбулі. Крім того на регулярній основі в товаристві проводяться:

– Заняття Українського хору “Барви” під керівництвом Ольги Коваленко.

– Уроки Української мови під керівництвом Тетяни Фецан-Баштепе.

– Заняття Українського дитячого театру під керівництов Надії Кая.

– Заняття Українського дитячого танцювального колективу під керівництвом Лоретти Романо.

– Допога Українським громадянам, які потрапили у скрутне становище через наш анти-кризовий центр в пригороді м. Стамбул.

– Заняття Українського дитячого хору “Веселка” під керівництвом Оксани Левицької.

При Українському культурному товаристві функціонує Міжнародний ліцей ім. Т.Шевченка, де навчаються як українці, так і представники інших національностей, які виявили бажання отримати український документ про освіту державного зразка. Навчальний процес у ліцеї проходить за державними програмами українських загальноосвітніх шкіл. Велика увага в ліцеї приділяється вивченню української мови та літератури, а також історії України.

Офіційним представництвом України у Стамбулі є , яке розташовується досить далеко від центру міста в районі аеропорту Ататюрка.

Джерела:

Иванов С.А. В поисках Константинополя Путеводитель по византийскому

Стамбулу и окрестностям Москва, 2011 М.: Издательство “Вокруг Света” – 748 с.

Толочко А.П. Очерки начальной руси. – Киев-Санкт-Петербург: Лаурус, 2015. – 336 с.

Історія західних та південних слов'ян (з давніх часів до ХХ ст.): курс лекцій: навчальний посібник для студ. іст. спец. вищ. навч. закл. / В. І. Яровий (кер. авт. кол.) – вид. 3-тє., стереоптип. – К.: Либідь, 2009. – 632 с.