Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Дбати, реставровувати, приваблювати – чи споглядати й чекати?

Роман Якель

Дата: 16.02.2008

У 2007 році стародавня Теребовля на Тернопіллі відсвяткувала ювілей – 910-ліття першої письмової згадки про місто в Іпатіївському літописі. У «Повісті минулих літ» читаємо: «Прийшли Святополк Київський, і Володимир Мономах, і Олег, і брат його Давид, і Василько Ростиславич, правнук Ярослава Мудрого…

Зібралися князі в Любечі на раду для влаштування миру і сказали один одному: «Для чого губимо Руську землю, самі між собою влаштовуючи розбрат? (…) І хай кожен володіє вотчиною своєю: Святополк – Києвом, Володимир Мономах – Переяславом, Олег-Черніговом, Василько – Теребовлею». Але край князівським міжусобицям на цьому не було покладено. Давид зі Святополком почали підозрювати, що Василько зазіхає на їхні землі.

Скориставшись його приїздом у Київ, вони запросили Василька на іменини Святополка. А там закували в дубові окови, повезли в містечко Білгород. Конюхи та вівчар Святополків Василька Теребовльського осліпили…

У 1340 році княже місто Теребовля переходить під владу Польщі. Для зміцнення своїх володінь польський король Казимир Великий збудував у Галичині декілька замків, у тому числі в Теребовлі, на місці давнього, князівського. На короткий період місто стало залежним від угорської корони, а в 1378-му ним остаточно заволоділа Польща. Теребовля однією з перших серед галицьких міст отримала Магдебурзьке право (1389 р.].

Турецькі й татарські орди не давали місту спокою більше трьох з половиною століть: оборонні стіни зазнали сильних руйнувань. На місці руїн 1534 року краківський каштелян Адам Тенчинський спорудив новий дерев’яний замок, який бачив тріумфальну битву з поляками козацьких військ під проводом Северина Наливайка 1594 року.

У 1618-1630 роках Теребовля знову потерпала від орд. Тому королівський уряд виділив кошти на будівництво нового, кам’яного, набагато міцнішого замку. Тридцять років теребовлянські майстри викладали з тесаного каменю величну будівлю. 1672 року турецькі полчища посунули на Поділля. Підійшли вони і до Теребовлі.

Частина шляхтичів, які сховалися за мурами замку, злякалися. На таємній нараді вони вирішили здати замок. Але дружина коменданта Яна Хшановського Софія довідалася про змову і під кулями, ризикуючи життям, поспішила до чоловіка. Зраді вдалося запобігти.

1688 року замок зазнав нових руйнувань. Відтоді він уже не підводився з руїн, а після відвоювання у турків Кам’янець-Подільської фортеці втратив своє виняткове значення. Про мужню оборону Теребовлянського замку сьогодні нагадує… підставка від пам’ятника Софії Хшановській, знищеного більшовицькою владою.

Багата історія Теребовлі залишила сучасникам оригінальні пам’ятки сакральної архітектури. У центрі міста туристи можуть побачити Миколаївську церкву XVI століття – унікальний зразок оборонної культової споруди із закритим бойовим ярусом із бійницями. Комплекс споруд монастиря кармелітів, збудований у 1635-1640 роках, належить до ренесансно-барокової архітектури.

Туристів вражає масивний костел (нині – це церква святого Володимира УАПЦ), до якого прибудований двоповерховий монастир. Римо-католицький костел святих Петра і Павла – пам’ятка пізнішого часу, бо збудований у 1920-х роках. Дві високі вежі на фасаді проектував сам реставратор Вавеля – архітектор Адольф Жишке-Богуш. Костел був першою на теренах тодішньої Польщі будівлею у стилі старих римських базилік – це справжня родзинка теребовлянського зодчества.

Замок у Теребовлі – приманка для туристів і місце відпочинку місцевих жителів. Однак вигляд у колишньої твердині жалюгідний. Початок її реставрації міська влада Теребовлі розглядає як далеку перспективу.

– Гаразд, ми за кошти міського бюджету підготуємо проектно-кошторисну документацію, на сьогодні це – 100 тисяч гривень. Але де ж гарантія, що буде виділено субвенцію з держбюджету на реставраційні роботи в замку? – запитує міський голова Теребовлі Іван Шабат.

Щоб реставрувати пам’ятку, керівництво національного заповідника «Замки Тернопілля» погоджується взяти замок на свій баланс. Але коли буде врегульовано всі питання передачі-прийому, невідомо. Тим часом три вежі і мури, які збереглися до наших днів, немилосердно руйнує час.

У кращому стані – міська ратуша (XIX ст.), але вона теж потребує зусиль реставраторів. У черзі на реставрацію стоїть згаданий костел Петра і Павла, переданий десять років тому римо-католицькій громаді міста. Вона зовсім невеличка, не має багатих і щедрих спонсорів, тому ця культова споруда заздрить монастиреві кармелітів, розміщеному неподалік. Його вежі і мури у 2007 році відремонтовано за кошти міста.

І все ж туристи у стародавній Теребовлі бувають – проїздом. Слушною є думка міського голови: включити Теребовлю в туристичні маршрути з відвіданням замків у навколишніх селах Буданові, Долині, Струсові, Микулинцях, релігійного центру у Зарваниці та Підгорянського монастиря.

Але де ж зупинитися, коли в самій Теребовлі – жодного готелю чи мотелю? Лише один підприємець виявив бажання збудувати готельно-розважальний комплекс із рестораном, конференц-залом та іншими зручностями. Недавно міська рада підтримала його, давши згоду на збір матеріалів для передачі земельної ділянки в оренду.

Знайомі керівники туристичних фірм у Тернополі влучно жартують: туристи Теребовлю не оминають. Її оминає туристична інфраструктура. Краще не скажеш.

Джерело: «Дзеркало тижня»