1967 р. Історія українського мистецтва

Одним з найвизначніших ансамблів є монастир Сурп-Хач біля Старого Криму, заснований у 1340 році. Ансамбль складається з мальовничо розташованих довкола невеликого монастирського дворика будинку келій, господарських споруд, кухні, трапезної та церкви. В архітектурі споруд Сурп-Хачу головним художнім мотивом є контраст від протиставлення форм і об’ємів. Північній глухій стіні храму контрастує відкрита легка аркада внутрішнього дворика, масивам стін тринефної церкви – легкі арки й нервюри склепіння, низенькому притворові – висотно розкритий центральний підкуполь-ний простір храму. Невеликий, типовий для вірменської архітектури однокупольний храм є головним акцентом всього ансамблю. Апсиди не мають півкруглих виступів із східної сторони, вони за вірменськими традиціями врізані в товщу східної стіни, а в нартексі мають чотири глибокі ніші. В інтер’єрі храму так само провідним є протиставлення маси стін – нішам, великих площин – орнаментальному декорові. Все це надає його архітектурі особливої невимушеності та своєрідності. В свою чергу, і вірменське мистецтво зазнало впливу східної сельджуцької архітектури, що виявилося в оздобленні карнизів і ніш орнаментальною різьбою у вигляді сталактитів.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 54.