Післямова

Дерев’яні храми в русько-українських населених пунктах на Східній Словаччині – це досконалий симбіоз християнства і народної архітектури, визначний прояв матеріального відображення людського духу. Ці пам’ятки зберігають у собі найдавніші риси народної сакральної архітектури взагалі, а одночасно належать до найстарших проявів української монументальної архітектури.

В області Північно-Східної Словаччини, подібно як і в бойківській області Закарпатської України і лемківській області Польщі, внаслідок специфічних історичних, політичних, соціально-економічних, культурно-суспільних, природних і кдіма-тичних умов життя сформувався єдиний тип дерев’яних храмів східного обряду.

Цілком природно, що на багатьох сакральних, але й інших пам’ятках в русько-українських місцевостях Східної Словаччини видимі сліди інших культур, насамперед словацької. Найбільшої інтенсивності тут досягли впливи готичного і барочного мистецтва. Це проявляється як в самітній архітектурі, так і в декотрих деталях інтер’єрного оздоблення. В ніякому разі, правда, форми історичних світових стилів не закривають виразні традиції первісної народної архітектури.

В дерев’яних церквах Східної Словаччини знайшли своє відображення не тільки основні культурні, моральні і естетичні постулати їх творців, а й загальний дух конкретної історичної епохи. Це інтересний світ архітектонічно-художньої творчості, яка на протязі кількох століть колективно формувалася, а донині нас дивує своєю неповторною красою. Нашим обов’язком є вивчати це багатство, зберігати його і надалі розвивати.