Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Із музею вкрали мармурового лева

Лілія Сахнюк (“Шепетівський вісник”)

Дата: 17.01.2008

У ніч на 13 січня у місті Шепетівка Хмельницької області зник мармуровий лев, що прикрашав вхід до краєзнавчого музею. Інша скульптура, що стояла поряд, залишилася на місці. У неї відбили та вкрали передні лапи. На сходах знайшли лом.

– Спочатку думали, що молодь веселилася перед щедрухою та десь заховала, – розповідає заступник директора музею Юрій Чмир, 25 років. – Обшукали територію, та лева не знайшли.

1925 року левів привезли до музею з маєтку графів Потоцьких у Старокостянтинівському районі. За легендою, вельможа тримав шістьох тварин, які загризли племінницю графа. Засмучений дядько замість живих хижаків нібито замовив італійським майстрам шість статуй із білого мармуру. 1870-го кожна обійшлася йому в 8 тис. золотих рублів.

Краєзнавчий музей розташований на вул. Маркса в центрі міста. Облаштований сигналізацією. Скульптури були прикріплені до підлоги цементом. Охоронець сусіднього музею Островського нічого не бачив.

– Думаю, крали під замовлення. Вірогідніше сучасні ”крутелики” біля своїх маєтків теж хочуть бачити історичні скульптури, – припускає директор музею Володимир Чикін, 61 рік.

– Злодії під’їхали автомобілем. Під сходами на снігу залишилися сліди шин, – уточнює Юрій Чмир. – Статуї важать до 300 кілограмів. Ми з п’ятьма міліціонерами другого лева підняти не змогли. По дошках заштовхали в музей.

Викрадену статую оцінюють у 300 тис. грн. Вона завдовжки до метра, заввишки до 50 см. Шепетівчани часто фотографувалися верхи на скульптурах. Під час Другої світової війни жителі міста закопали левів у землю. Після звільнення Шепетівки повернули музею.

Минулого літа в краєзнавчому музеї спрацювала сигналізація. Зловмисника затримали. Згодом його відпустили за відсутністю складу злочину.

Наталія Гурінович

Джерело: “Газета по-українськи”

Зловмисники викрали мармурового лева. Другого не встигли

Приголомшливою, болісною стала, без сумніву, звістка про те, що у ніч з 12 на 13 січня викрадено мармурових левів, які впродовж багатьох десятиліть прикрашали вхід до краєзнавчого музею, були гордістю міста і неоціненним оригінальним експонатом. Не хочеться у це вірити, з цим змиритися, але про це нагадує пустка по обидва боки східців, що ведуть до музею. Місто настільки звикло до мармурових красенів, що й не помітило їх зникнення.

Відверто кажучи, у багатьох молодих та літніх людей ця болюча звістка викликала сльози, жаль, сум. Згадували дитячі роки, батьків, які приводили їх до левів, фотографувалися на добру згадку. На гладенькій спинці могутнього мармурового звіра почували себе героями.

Так, це було… І от тепер без цієї пари левів шепетівчани не уявляють собі майданчик перед музеєм. Як же так сталося, що якісь негідники посягнули на цінність, яка немає аналогів у нашій країні, – пару граціозних левів з білого італійського мармуру ручної роботи художника Ф.Арво (XVIII-XIX ст.).

Вранці 13 січня першими побачили непривабливу картину музейні працівники. Один з левів зник безслідно, а другого вандали скинули додолу, не встигши викрасти. Напевно, щось стало на заваді. Ми попросили прокоментувати ситуацію колишнього директора історико-краєзнавчого музею, краєзнавця, фундатора позадержавного товариства історико-краєзнавчих, фольклорних досліджень «Стара Волинь» Олександра Павловича Царика, який працював тут з 1974 по 1986 рік.

– Можна зрозуміти розгубленість музейних працівників від побаченого. Але дуже швидко про акт вандалізму дізналася заступник міського голови Л. С. Антонюк, яка повідомила про це у міліцію. Про те, що сталося, поінформували облдержадміністрацію. Надто цікава історія, як пара мармурових левів потрапила до Шепетівки і зайняла почесне місце при вході до музею.

Сам музей був створений у 1928 році, і на той час мав статус окружного краєзнавчого. Згодом сюди з селища Антонін Красилівського району, з маєтку Потоцьких, привіз левів наш земляк, колишній голова ревкому, знана і авторитетна у той час людина – Іван Семенович Лінник.

Старожили пам’ятають, як за кілька років до початку Великої Вітчизняної війни в приміщенні музею тимчасово розташувалась військова організація, яка займалась будівництвом укріплень у прикордонних районах. Час був нелегким, але фігур левів ніхто не чіпав. Під час німецької окупації музей був перетворений на ресторан, де відпочивали німецькі офіцери. Збереглися фотографії, на яких німці фотографувались з мармуровими левами. Жоден з чужинців не дозволив собі пошкодити таку красу.

Пам’ятаю, як у 1990-их роках минуло століття невідомі хулігани скинули додолу одного з левів. І ось тепер доводиться переживати біль втрати того, що є неоціненним, неповторним. Думаю, що не помилюсь, коли висловлю думку земляків про те, що винні у скоєнні злочину мають бути знайдені і суворо покарані. Проводиться слідство.