Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Мельник с

Мельник (Мєльнік, Мельнік, пол. Mielnik) — село в Польщі, у гміні Мельник Сім'ятицького повіту Підляського воєводства. Населення — 879 осіб (2011). Лежить на теренах історичного Підляшшя. У минулому — руське місто з ХІ ст. у Берестейській землі, з ХІІ ст. у Дорогичинській землі, а з XVI ст. – центр Мельницької землі Підляського воєводства.

Інформація щодо давньоруського періоду історії Мельника походить з ХІІІ ст. з Галицько-Волинського літопису.

.

Вперше Галицько-Волинський літопис згадує Мельник під час опису появи Бурундая на кордонах Галицько-Волинського князівства 1258 р. В цей час Романовичі вирішили, що замість Данила до татарського воєводи поїде Василько:

«Данило, отож, сів із братом [Васильком] і з сином [Львом думати]. Печальними бувши, радились вони, бо знали, що як Данило поїде, то не буде він назад із добром. Коли порадилися вони всі, то поїхав Василько замість брата, і провів його брат до Берестія, і послав із ним людей своїх. І, помолившись богу святому, Спасу ізбавителю,— а це ікона, яка є у городі Мельниці в церкві святої Богородиці і нині стоїть у великій честі,— дав йому обітницю Данило-король прикрасою оздобити її.».

Вказівка літописця на те, що Мельник розташований недалеко від Берестя, дає підстави думати, що він стояв на Західному Бузі, на південний схід від Дорогичина і може бути ототожнений з .

В повідомленні 1258 р. Мельник згадується ще раз, поруч з такими городищами як Дорогичин, а також прикордонна з Мазовією Візна:

«Потім же, думаючи іти на Городен [і] гадаючи, що вони там обидва, [Данило] послав тому [гінця] по Льва, сина свого, і по людей своїх, і приїхали вони в город Мельник. Але коли він збирався іти до Городна і всі поспішали, то була із Ляхів у короля Данила вість, що татари пробувають у Ятвягах. Лев тоді сказав [Данилові] : «Вої твої голодні є і коні їх». А він, одповівши, сказав йому: «Ми пошлем сторожів до Визни». І дав Данило-король харчу воям досита і коням їхнім.

Послано було раніше також двох послів у Ятвяги, довідатися іпро брата [Василька]. Але тому що татари приїхали | в Ятвяги, посли обидва схоплені були, і допитував їх [Бурондай]: «Де є Данило?» І вони відповіли: «У Мельниці він є». Вони, [татари], сказали тоді: «То є спільник наш. Брат його воював із нами. Туди ідем». Але сторожі [Данилові] розминулися з ними, [татарами], і вони пройшли до Дорогичина. І була [про це] вість Данилу, [і] послав він звідти, [з Мельника], Льва, і Шварна, і Володимира [Васильковича], кажучи їм: «Якщо ви будете в мене — їздити вам у стани до них. Коли ж я буду…»

1262 р. у Галицько-Волинському літописі згадується спустошливий литовський набіг на околиці Мельника:

«Друга ж рать литовська пустошила тої самої неділі довкола [города] Мельниці. Був же з ними воєвода Тюдіяминович Ковдижад, і взяли вони здобичі багато. Тому князь Василько поїхав услід за ними із сином своїм Володимиром, і з боярами своїми, і зі слугами, поклавши упрвання на бога, і на пречистую його матір, і на силу чесного хреста, і догнали вони їх коло Небля-города».

Після смерті князя Шварна Даниловича у 1269 р. і Побужжя успадкував князь Лев Данилович, який передав його (разом з Мельником) своєму сину Юрію Львовичу.

Як місце збору воїнів для походу у польські землі Мельник згадується у Галицько-Волинському літописі 1281 р.:

«Володимир тоді, спорядивши рать, пішов до Берестія. Тут він і зібрався. І холмляни прийшли до нього,— а воєвода був із ними Тюйма. І рушив Володимир до [города] Мельника із безліччю воїв. Із Мельника ж одрядив Володимир із ними воєводу Василька [Романовича] 2, князя слонімського, і [воєводу] Желислава, і [воєводу] Дуная, а з Юрієвою раттю був воєвода Тюйма. І так рушили вони в Ляхи, а Володимир, одрядивши рать, поїхав до Берестія».

Як місце, з якого відбувався військовий похід на територію Польщі Мельник фігурує також під 1282 р.:

«І тоді рушили вони всі, і Юрій-князь із ними теж пішов на Болеслава. Але коли були вони в [городі] Мельниці, то прислав до нього, [Юрія], отець його Лев [посла], кажучи йому так: «Сину мій Юрію! Не ходи сам із литвою. Убив я князя їх Войшелка. Іще захочуть вони помсту вчинити». І Юрій не пішов, згідно з отчим словом, а послав рать свою. І тоді, пішовши, узяли вони Сохачев-город, і набрали в ньому добра багато й челяді, а решту порубали. І так | набрали вони здобичі і пішли до себе».

Востаннє, 1288 р. Мельник згадується у Галицько-Волинському літописі у зв’язку з претензіями Юрія Львовича (який володів Мельником) на Берестя:

«Коли ж після цього минуло декілька днів, [то] прислав Юрій Львович посла свого до стрия свого князя Володимира, кажучи йому: «Господине, стрию мій! Бог відає і ти, як я тобі служив єсмь зо всею правдою своєю. Я мав тебе єсмь за отця собі. Пожаліти б тобі мене за службу, бо нині, господине, отець мій прислав до мене. Однімає він у мене городи, що мені був дав,— Белз, і Червен, і Холм,— а велить мені бути в Дорогичині і в Мельниці. Тож б’ю я чолом І богові і тобі, стриєві своєму: дай мені, господине, Берестій, і то б мені разом було»».

Наразі село Мельник є місцем проведення різних культурних подій за участі українців Підляшшя (музичний фестиваль, велосипедний рейд, щорічні фестивалі українського фольклору). Також у Мельнику проходить фестиваль «Мельницький коровай», під час якого, насамперед, відбувається конкурс на найкращий обрядовий хліб.

У селі неодноразово проводився фестиваль «Музичні діалоги над Бугом», який відбувається на Північному Підляшші з 1991 року, організовується захід Союзом українців Підляшшя та владою гміни Мельник. Спочатку захід був заснований та організовувався Союзом українців Підляшшя як захід української культури, однак пізніше влада гміни Мельник змінила формат проведення фестивалю, перетворивши його на багатокультурний захід. У ньому беруть участь фольклорні колективи підляської молоді та музичні колективи з України. Зокрема, цей фестиваль проводився у селі Мельник на березі річки Західний Буг у 1991—1998 роках (10-11 серпня 1996 року — VI проведення, 9-10 серпня 1997 року — VII проведення) та 4-5 серпня 2012 року (XII проведення).

Джерела:

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».

Список літератури – на сайті «».