Паспортна інформація

Басів-Кутське городище

Пам’ятка археології

ХІ-ХІІІ ст.

Розміщення:

Рівненська обл., м. Рівне, вул. Басівкутська, 121, на лівому березі р. Устя.

Загальний опис:

Басів-Кутське городище знаходиться на мисі, який підіймається над низинною рівниною на 9-10 м. Зі сходу лежить заболочена заплава р. Устя, із заходу – пологий схил, а з півдня – площадка, обрізана від плато широким, злегка дугоподібним в плані ровом.

Схили городища круті, особливо із заходу, де проходить вузенька тераса. Площадка городища рівна, злегка знижується до кінця мису, розміром 1140х80 м. По периметру проходить невисокий вал, який підіймається лише до напольного боку – понад ровом – до висоти близько 3 м. В мисовій частині знаходиться лійкоподібна яма діаметром 10 м й глибиною 1 м, яка розташована, ймовірно, на місці стародавнього колодязя.

На відстані 0,3 км на захід від городища знаходиться невелика група курганів, з яких добре збереглося лише три.

Культурний шар на городищі лежить на глибині 0,8-0,9 м від сучасної поверхні. Він насичений фрагментами кераміки виключно ХІ-ХІІ – початку ХІІІ ст. Під час дослідження городища у 1946 році, крім кераміки, були знайдені залізні обручі та ручки для відер, ножі, шиферні прясла.

В досліджених у 1858 та 1898 роках курганах виявлені давньоруські поховання “волинського” типу ХІ-ХІІ ст. Усі кістяки були орієнтовані головами на захід. Біля похованих були знайдені бронзові скроневі кільця, бронзові і залізні пряжки, срібні пластинчасті кільця, фрагменти гончарної кераміки.

Групу курганів є підстави розглядати як могильник, безпосередньо зв’язаний з існуванням Басів-Кутського городища.

Історична довідка, відомості про дослідження:

У ХІ-ХІІІ ст. на місці Басів-Кутського городища існувало давньоруське укріплене поселення, яке входило до складу Погориньських земель стародавньої Русі. Поселення виконувало роль східного форпосту Галицько-Волинського князівства [так погоринських чи гал.-вол. ?? Погорина ніколи до Гал.-Вол.не належала], прикривало шлях до земель Пересопницького князівства, містам та поселенням Південно-Західної Русі. В грудні 1240 р. Басів-Кутське укріплене поселення було зруйноване татаро-монгольськими ордами хана Батия.

У 1858 р. Волошинський вперше обстежив городище й у безпосередній близькості від нього розкопав 6 курганів.

У 1898 р. К.М. Мельник здійснила невелику розвідку культурного шару городища та розкопала 7 курганів.

У 1946 р. експедиція Інституту археології АН УРСР здійснила часткове дослідження городища.

У 1961 р. Басів-Кутське городище було обстежене археологічною експедицією по вивченню фортець Інституту археології АН СРСР.

Матеріал з городища зберігається у фондах Рівненського краєзнавчого музею.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконавчого комітету Рівенської обласної Ради депутатів трудящих № 102 від 17.02.1970 р.

Охоронний №: 2.

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: на території городища встановлені археологічні охоронні знаки.

Основна бібліографія, архівні дані:

Ратич О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР.- К.: АН УРСР, 1957.- С.32.

Раппопорт П.А. Военное зодчество западно-русских земель Х-ХІV вв. // МИА.- № 140.- 1967.- С.40.

Кравцов Лаврентій. Свідки народної величі.- Львів: Каменяр, 1972.- С.22-24.