Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Крим і Карпати на Поділлі

Ксенія Жужа

Дата: 15.10.2008

Недарма село Привороття неподалік Кам’янця-Подільського носить таку романтичну назву. Варто один раз відвідати його, і розумієш, що хочеться повертатися знову і знову. Це місце привертає увагу, заворожує.

Від Карпат до Криму

Місцевість навколо Привороття дуже гарна, тут є все: гори, ліси, річка та озера, заказник, залишки древнього городища, старий напівзруйнований млин, а також штольні та величезний кар’єр. Тому зразу важко зрозуміти, де знаходишся: в Карпатах, в Кримських горах, а може й взагалі на Марсі… Та про все по порядку.

Добратися до Привороття досить просто. Від Кам’янця-Подільського потрібно доїхати до сусіднього села Вербка (можна спробувати і до самого Привороття, але сюди автобуси ходять значно рідше – прим. авт.), а звідти по дорозі попри кар’єр до потрібного нам місця.

До речі, можна затриматися і біля кар’єру. Видовище грандіозне, трохи навіть моторошне: якась чудернацька техніка, гори піску, схожі на кратери вулканів, та гігантський стародавній амфітеатр, а може, космодром чи інопланетний пейзаж? Ми потрапили сюди у вихідний день, коли техніка стояла нерухома, навкруги не було видно жодної людини, і над всім цим кружляла зграя воронів.

Кармалюкова гора

У селі пейзаж змінюється радикально. Посередині виникає велике озеро, з усіх сторін оточене пагорбами-товтрами. В цьому озері рибалки ловлять рибу. Подалі ще два озера.

Найвідоміша товтра біля Привороття – це заказник «Кармалюкова гора». Чи пов’язане це місце з Кармалюком, не відомо. Існує легенда, що на цій горі він переховувався від злих панів, сюди ж приходили шукати волі та правди скривджені селяни. Хоча на Поділлі існує чимало легенд про Кармалюка.

Найлегший шлях на вершину пролягає по головній стежці (дертися навпрошки не раджу: крутий схил порослий кущами, деревами та помережений численними ярами). Розкішний густий ліс, який вкриває товтру, восени стає казково гарним. Пейзаж Кармалюкової гори дуже нагадує карпатські краєвиди. Тут багато рідкісних рослин, занесених в «Червону книгу». Ростуть у заказнику і ендеміки (рослини, які зустрічаються лише в певній місцевості).

Слов’янське городище

Неподалік вершини можна побачити табличку радянських часів, що сповіщає: «Пам’ятка археології – городище». Зараз пам’ятку побачать, мабуть, лише археологи та інші спеціалісти. Для простих людей городище – це лише вкриті травою горбки. Однак у ХІІ-ХІІІ століттях ці вали захищали слов’янське поселення, а ще задовго до того тут жили скіфи. Під час розкопок тут знаходили різноманітні знаряддя праці, зброю, прикраси та древні поховання.

Ще кілька хвилин крутого підйому, і ми на вершині. Звідси нічого не видно, вид на село та озеро заступають дерева. Однак не варто засмучуватися. Трохи відпочинку на галявині та гайда на сусідню товтру, краєвид з якої обіцяє бути неймовірним!

«Грибні» штольні

Підйом тут більш крутий, під ногами раз-у-раз сиплеться каміння, слизько. Однак варто обернутися, і розумієш, що треба дряпатися вище. Звідси видно усе: Кармалюкову гору, інші товтри, дзеркальну поверхню водойми, у якій відбивається небо, сільські хатки. А попереду штольні – створені людиною печери, в яких колись видобували вапняк. Хоча видобуток породи давно не ведеться, кілька років тому у штольні можна було потрапити. Зараз величезні входи, у які заїжджали вантажівки, перекривають залізні ворота. Місцеві жителі кажуть, що зараз тут вирощують печериці.

Якщо видертися ще вище, потрапляєш у Кримські гори: пахучі сосни та ялівець, велике каміння, що виростає прямо із землі, ящірки ховаються в ущелини. От тільки моря на горизонті не вистачає.

Ще одним цікавим об’єктом Привороття є млин, точніше, його руїни. Судячи із готичних вікон, йому не менше ста років. Однак зараз це залишки стін, купи каміння, балки, та віконні рами. А поряд тече маленька стрімка річка Мукша.