Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Катерини, збудована в 1796 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XXXV, рис. 5]

За планом церква в Протопопівці належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток, що складаються з чотиригранного бабинця, чотирикутного центра та шестигранного вівтаря [Церкви в Гусарівпі, Бездрику, Солдатському, Лебедині, Чубковичах, Седневі (Покрова), Синявпі (Миколи), Анисові, Червоній Горі, Степанівні, Дяківпях, Гудівпі, Коропі (Покрови), Зінькові (Воскресенська), Воскресенському і багато ін.]. Первісний план у Протопопівській церкві зберігся цілком.

Пам’ятка одноверха, збудована з дубових, добре припасованих в вінцях брусів. Всередині центрального зрубу помітні сліди зрізаних циналів (круглих). Головна вісь (схід-захід) будівлі повернута по компасу на 1° проти руху стрілок годинника.

Побудовано церкву в 1796 р., а в 1822 р. її «возобновили» [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. IV, стор. 141]. В чому полягало «возобновление» невідомо. В церкві зберігся кресленик 1864 р., з якого видно, що тоді прибудували з півдня і півночі приділи з чотириколонними портиками і фронтонами. Для сполучення центра з рукавами в південній і північній гранях зрубу стін вирізали широкі і високі прямокутні просвіти і тоді ж довелося порул з просвітами зруби взяти в «лисиці». До бабинця добудовано двості-нок – притвор, що сполучив бабинець з дзвіницею, яка стоїть на захід від церкви, але зруб бабинця притому не порушено, лише в західній стіні зашито вікно, що має форму рівноплечого хреста з заокругленими рукавами, в який вписано квадрат. Збереглися і одвірки західних дверей з різьбленою виноградною лозою, короною та зірками; в цоколі одвірків з обох боків вміщено по два глечики з букетами. Характер різьблення одвірків нагадує різьблення на одвірках Михайлівської церкви у Лимані. В тому ж 1864 р. перероблено дах вівтаря. В зрубах стін, восьмериків і заломів церква в інтер’єрі зберегла первісний вигляд.

Невисокий зруб бабинця зв’язано в інтер’єрі з зрубом центра в угоді без остатку (стовпчики в просвіті між бабинцем і центром поставлено пізніше). Перекрито бабинець в інтер’єрі двосхилим наметом. Стелини намету підшито до кроков. До центрального зрубу бабинець відкривається просвітом на всю ширину бабинця, а висотою – до початку переходу квадрата зрубу центра у восьмигранник. Верхня частина просвіту з боків оздоблена вирубаними в брусах фестонами, а нижня сторона сволока, що завершує просвіт, помережана різьбленою вервечкою та зубчиками. Над мережаним сволоком в зрубі прорізано невеличкий Воскресенська церква, вбудована в 1796 р.круглий просвіт – голосник. Скільки і які вікна були у бабинці, зараз сказати не можна. Сучасні вікна здаються надто великими. Можливо, вони збільшені у 1842 р., коли прибудовували бокові рукави. Вікна в рукавах, вівтарі і бабинці одного розміру.

Вівтар у плані – шестигранник. Конструктивно він не відрізняється від бабинця. З центром зруб вівтаря теж пов’язано «в угол без остатку», але просвіт нижчий, ніж у бабинці; він досягає лише половини висоти ‘зрубу стін вівтаря. Перекрито вівтар п’ятисхилим наметом. На межі переходу зрубу стін у перекриття перед південно-східною і північно-східною гранями впритул до стіни врубано ригелі. Лицьовий бік ригеля вгорі помережаний косими карбами, нижче – вибрано поличку, а нижню грань бруска оброблено у вигляді напівкруглих фестонів. Таке ж оздоблення мають ригелі і центральної дільниці. Різьблення на ригелях – сухе, монотонне.

Зруб центральної дільниці у стінах – зовсім невисокий (близько 7 м), його висота менша за довжину плану дільниці і дорівнює півсумі повної довжини плану центра і вівтаря, зате верх високий, він дорівнює діагоналі плану зрубу (12 м) [в цьому можна вбачати вплив композиційних засобів церков будівників лиманської школи (Верхній Бишкин)]. Стрімкий (70°) і короткий перший залом в інтер’єрі переходить у широкий перший восьмерик. Висота восьмерика в інтер’єрі вдвоє менша за довжину, але в ракурсі він здається значно нижчим. Надмірно розтягнута у всі боки форма восьмерика мало сприяє ілюзорному посиленню висоти будівлі.

Другий залом – високий, він стрімко підноситься вгору. Усі його грані мають підкреслено виявлену опуклість, але в натурі кривина опуклості виглядає значно м’якшою, ніж на обмірних креслениках. Другий залом активно допомагає розгортанню вверх внутрішнього простору.

Банястість другого залому – своєрідна данина моді. Вона навіяна банями мурованих церков класичного стилю, що в значній кількості будувалися в ті часи, і є інтерпретацією народним майстром в дереві.

Якщо перший залом дуже мало зменшив ширину й довжину зрубу стін, то другий, навпаки, різко звужує внутрішній простір будівлі.

Другий восьмерик – світлий, прорізаний, як і перший, чотирма вікнами. Його висота близька до ширини; в натурі ж ілюзорно він здається вищим, помірно струнким. Третій залом завершує центральну дільницю, знизу з підлоги він здається майже плоским. Останній, низенький восьмеричок-ліхтар виглядає знизу як плафон, що перекриває третій залом. У другому восьмерику над східною і західною гранями закладено сволок.

Ригелі розміщено в центральній дільниці при переході зрубу стін у перший залом і на межі першого восьмерика та другого залому. При гранях, орієнтованих по сторонах світу, ригелі закладено впритул до стін, а перед вузькими простінками – трохи відступивши від стіни. Ригелі поділяють ритмічно внутрішній об’єм на частини; різьблення на ригелях складається з нескінченного повторення дрібних, монотонних елементів.

У зовнішньому вигляді ще виразніше, ніж всередині, виявляється надмірна вага мас першого восьмерика та другого залому. Під їх вагою зруб стін ніби вгрузає в землю. Заважкі за пропорціями також другий восьмерик і ліхтар; вони в свою чергу ще посилюють відчуття надмірної ваги маси верху центральної дільниці.

Початок переходу квадратного в плані центрального зрубу стін у восьмигранник у зовнішньому вигляді не збігається з початком його в інтер’єрі. Зовні зруб (його обшивка) зберігає форму квадратного в плані майже до початку першого залому. В інтер’єрі ж клин, яким квадратний зруб стін центра переходить в восьмигранник, починається на висоті, що дорівнює висоті зрубу стін вівтаря чи бабинця.

Спроба майстра включити в традиційну народну схему характерні форми мурованих церков класичного стилю не принесла йому успіху. В церквах класичного стилю світловий барабан, перекритий сферичною банею, вражає глядача простотою, могутністю і величавим розмахом архітектурних форм. У майстра протопопівської церкви перший восьмерик разом з другим заломом не надає будівлі такої простоти і величавості. Формою і пропорціями восьмерик неспроможний виконувати функцію підбанника, бо він виростає з першого залому, а не спирається безпосередньо на стіни. Другий залом також не набув суворої чистоти сферичної бані, а водночас він значною мірою втратив тради-. ційні риси залому. Перший восьмерик набув нічим не виправданої вагомості, яка пригнічує зруб стін. Другий восьмерик з третім заломом не характерні для класичного стилю архітектури. Це данина традиції і непереможному стремлінню до високого, розчленованого на восьмерики і заломи верху, як до вищого прояву краси архітектурної форми, яким майстер не міг противитися. Модні ж архітектурні новинки він неспроможний був творчо переробити, не зумів їх органічно поєднати з традиційною народною схемою.

Ця двоїстість мистецької позиції майстра позначилась і на пропорціях, виявлених в обмірних креслениках.

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці. Центр в плані – квадрат. Бабинець в плані теж, квадрат; сума довжини бабинця і 1/2 довжини центра дорівнює діагоналі прямокутника, що становить половину центрального квадрата. Вівтар – шестигранник; його довжина дорівнює довжині бабинця, і ширина – ширині бабинця. Південна і північна грані вівтаря дорівнюють 1/2 сторони центральної дільниці, а східна 1/4 суми довжини плану центра й вівтаря.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану. Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює півсумі довжини плану центра і бабинця, або апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині плану центра; висота зрубу стін до початку переходу їх у восьмигранник – висоті зрубу стін бабинця. Висота першого залому і зрубу стін разом – повній довжині плану центра. Висота другого залому, восьмерика, першого залому і зрубу стін дорівнює віддаленню між південним кутом західної грані плану бабинця і північним кутом східної грані плану центра.

У другого восьмерика довжина і ширина дорівнюють 1/2 повної ширини плану вівтаря; висота – апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині цього ж другого восьмерика, або півсумі висоти першого восьмерика і першого залому. Висота другого восьмерика, другого залому і першого восьмерика разом дорівнює діагоналі західної половини плану центра.

У глухого ліхтаря довжина дорівнює 1/2 довжини другого восьмерика, а висота – один вінець.

Висота центрального верху дорівнює діагоналі плану центра. Внутрішня висота центральної дільниці – менша за довжину плану будівлі і дорівнює висоті рівнобедреного трикутника з основою, що дорівнює довжині плану будівлі і сторонами – діагоналями прямокутника, в який вписується план будівлі.

Висота зрубів стін вівтаря і бабинця дорівнює 1/2 діагоналі прямокутника, що становить 1/2 плану центра; висота ж їх разом з перекриттям – півсумі довжини плану бабинця і центра.

Центр вікна другого восьмерика визначається вершиною рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині плану будівлі;

над верхнім вінцем першого восьмерика вікно другого восьмерика закладено на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану центра. Центр вікна першого восьмерика міститься на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану будівлі.

Майстер протопопівської пам’ятки, можливо, збудував також ще церкву Миколи в сусідньому селі Верьовкіному. Вона майже цілком повторює форми і пропорції протопопівської церкви; тільки в плані центральний зруб в Верьовкіному – восьмигранник, а не квадрат. Просвіти між центром і бабинцем в Верьовкіному теж дуже близькі – і характером і елементами різьбленого оздоблення схожі до оформлення протопопівської церкви.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 305 – 310]