Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Храм розбрату

Розмову вів Іван Дивний

Дата: 10.09.2007

Інтерв’ю з Віктором Ткаченком, вченим секретарем Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”.

9 вересня 2007 року. – Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сковороди, 50. – Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”.

– Вікторе Миколайовичу, наприкінці липня було чимало тривожної інформації про події навколо Михайлівської церкви у Переяславі. А яка ситуація там зараз?

– Сьогодні на території Михайлівської церкви перебуває священик від Московського патріархату – ієромонах отець Анатолій. Вони там розбили намети, де і проводять богослужіння.

– Про все це вже повідомлялося на самому початку подій. Отже, за останні півтора місяці практично нічого не змінилося?

– Змін на краще, на жаль, немає ніяких. Більше того, на минулому тижні вони звернулися до нас з проханням і пропозицією підписати договір щодо спільного використання будівлі Михайлівської церкви (див. на фото). Але, ретельно опрацювавши проект цього договору, ми зробили однозначний висновок, що підписати його не зможемо.

Цей документ іде врозріз з чинним законодавством України. Адже існує норма, що передача культових споруд церкві здійснюється виключно за умови, що закладам (зокрема, й закладам культури), які займають ці приміщення, буде надана можливість переміститися в інші будівлі.

– А у вас зараз такої можливості немає? Наскільки мені відомо, нова споруда Переяславського історичного музею ще не закінчена, тож і переміщувати колекцію нікуди?

– Так, нова споруда історичного музею ще далека до завершення. І вже зрозуміло, що найближчим часом завершена не буде. Отже, колекцію, що перебуває саме в Михайлівській церкві, розмістити немає де. А там зберігаються дійсно унікальні речі.

– Йдеться про колекцію давніх виробів з тканини. Отже, режим зберігання таких експонатів повинен бути особливо ретельним.

– Безумовно. Основна експозиція – це вироби з тканини, народні вбрання, які від недогляду швидко можуть загинути. Їх треба зберігати або в спеціальних вітринах, або в обладнаних фондових приміщеннях (чого ми, на жаль, зараз не можемо собі дозволити).

– А ваші опоненти якось відреагували на ваші проблеми?

– Відреагували. Нам було запропоновано здійснити ремонт якогось приміщення в місті, щоб туди перемістити експонати з Михайлівської церкви. Але ж поки таких приміщень немає.

– Тобто, потрошку вони вас витискають.

– Так. Я не буду коментувати дії та висловлювання юриста, який супроводжував отця Анатолія… Але певний тиск на нас здійснюється – з метою добитися звільнення цього приміщення.

– Раніше в коментарях Ви говорили, що заповідник має підтримку місцевої влади. Ця підтримка досі надається?

– На сьогоднішній день підтримка не лише місцевої, а й обласної влади зводиться до єдиного: всі за те, що цей комплекс має належати Національному заповіднику.

– Тобто, державі.

– Так, державі.

– А нині все лишається так, як і в липні – обидва музеї на території Михайлівського комплексу не працюють.

– Нині експозиція Музею українського народного одягу Середньої Наддніпрянщини, яка міститься у будівлі Михайлівської церкви (див. на фото), закрита для відвідувачів.

– Так само, як і археологічна експозиція – Музей архітектури Переяслава часів Київської Русі?

– І археологічна експозиція також.

– Тобто, ви просто не ризикуєте їх відчиняти, оскільки побоюєтеся протилежної сторони? Вони ж уже спробували вдатися до активних дій у липні… Я правильно зрозумів?

– Ви правильно все зрозуміли. Ми не ризикуємо відкривати музеї, бо нема певності, що дії іншої сторони будуть адекватними.

– Але ж якісь профілактичні заходи для збереження експонатів ви проводите? Ваші співробітники мають можливість зайти до Михайлівського храму?

– Періодично наукові співробітники музею відкривають приміщення, але обов’язково в присутності керівництва заповідника.

– Для гарантії?

– Так, для гарантії.