2007 р. Спроба захоплення Михайлівського храму у Переяславі-Хмельницькому
Дата: 28.07.2007
Позиція редакційної групи українського пам’яткоохоронного інтернет-ресурсу “Відлуння віків” стосовно останніх подій навколо Михайлівської церкви у Переяславі
1. Михайлівську церкву 1646-1666 рр., що розташована на вул. Московській, 34 у м. Переяславі-Хмельницькому Київської області, внесено до Державного реєстру національного культурного надбання з охоронним номером 50/1. Під охоронним номером 50/2 до цього ж Реєстру внесено дзвіницю Михайлiвської церкви. Отже, мова йде про пам’ятки історії і архітектури національного значення. Тобто, про спільне історико-культурне надбання всього народу України, а не якоїсь однієї релігійної конфесії.
2. На цей момент обидві експозиції – Музею українського народного одягу Середнього Придніпров’я та Музею архітектури Переяслава часів Київської Русі, що входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» і розташовані на території Михайлівського комплексу, блоковані і не функціонують.
На території Михайлівського комплексу цілодобово знаходяться прихильники УПЦ МП і за цих умов керівництво заповідника взагалі не ризикує відчиняти музейні приміщення. За візуальними спостереженнями склад «гостей» постійно ротується, періодично з’являються нові люди – як місцеві, так і приїжджі.
3. Від початку нас дуже здивувала тижнева (!) затримка з розголосом інформації про інцидент у Михайлівській церкві Переяслава. Перші повідомлення у ЗМІ з’явилися 26 липня, хоча спроба захоплення була здійснена ще 20 липня.
Певним поясненням цього факту стала позиція заступника генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Галини Глушко, яка на наше прохання надати прес-реліз Заповідника, повідомила, що такий прес-реліз написаний і надісланий у відповідні (які?) органи, однак рішуче відмовилася надати його нам, вимагаючи офіційного запиту (!) на прес-реліз (!!) з гербовою печаткою установи (!!!). Очевидно, після отримання прес-релізу ми мали б підписати офіційне зобов’язання про нерозголошення отриманих відомостей…
Просимо державних музейних керівників взяти до відома, що думка і голос громадськості може виявитися дуже незайвим чинником у відстоюванні інтересів вітчизняної культури – як це вже неодноразово було продемонстровано. Варто бути трохи відкритішими, тож, можливо, і союзники у музеїв з’являтимуться частіше.
4. 25 липня ц. р. Предстоятель УПЦ (МП) Митрополит Володимир (Сабодан) у співслужінні з керуючим справами УПЦ (МП) архиєпископом Білоцерківським та Богуславським Митрофаном (Юрчуком), намісником Києво-Печерської Лаври архиєпископом Вишгородським Павлом (Лебедем), єпископом Бориспольським Антонієм (Паканичем), секретарем Київської Митрополії протоєреєм Віталіємй Косовським та іншими священнослужителями освятив каплицю на честь святих рівноапостольних Володимира та Ольги, самовільно збудовану в охоронній зоні пам’ятки археології національного значення – залишків Десятинної церкви.
Отже, не лише громадську думку, а й протести офіційних уповноважених осіб, зокрема, начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Василя Присяжнюка («Будівництво каплиці на території Десятинної церкви є незаконним» було відкрито і прилюдно проігноровано. Таке демонстративне нехтування законами і правилами на фоні подій у Чернігові та Переяславі наводить на підозру про спланованість і координованість цих акцій.
5. Ситуація, що складається останнім часом з захопленням музеєфікованих храмів-пам’яток, змушує звернути увагу всіх музейних керівників, до чийого відому входять подібні об’єкти, на реальну загрозу таких атак в подальшому в інших місцях. Як бачимо, жодні логічні аргументи на захопників не діють – коли називати речі своїми іменами, вони свідомо йдуть на відвертий кримінал.
Як вплинула на активізацію цих процесів позачергова передвиборча кампанія, хто кого прикриває і дає карт-бланші – ми не знаємо і судити наосліп не будемо. Однак знаємо наступне: національна історико-культурна спадщина в жодному разі не повинна стати розмінною монетою в політичних чи міжконфесійних іграх.
6. Нагадуємо, що дуже схожа ситуація з захопленням приміщення Катерининської церкви у Чернігові триває вже цілий рік (!) і не розв’язується навіть попри всі наявні судові рішення. Відповідно, вже рік у Катерининському храмі лишаються недоглянутими унікальні експонати етнографічної експозиції Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського.
Вже рік у Чернігові в порушення всіх можливих правових норм група цивільних осіб блокує роботу української державної музейної установи і завдає прямих збитків (зокрема, матеріальних) національному надбанню. А весь багатотисячний силовий апарат держави не в змозі покласти цьому край.
Подібне не повинно повторитися ані у Переяславі, ані у будь-якому іншому місці!