Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Несіть ваші шати до іншої хати

Наталія Лебідь

Дата: 31.07.2007

Буквально напередодні чергового скандалу з захопленням церковних земель довелося побувати в Переяславі-Хмельницькому. А конкретніше – в Музеї українського одягу Середньої Наддніпрянщини. Тож можу засвідчити як захоплений і вдячний екскурсант: колекція – розкішна, багата і унікальна.

Біда її тільки в тому (хоч тоді здавалось, що це – не біда, а щастя), що міститься музей у старовинній церкві. Адже в наших теперішніх умовах, коли боротьба між конфесіями (ба, навіть не конфесіями, а двома гілками православ’я) відчутно загострилось, святе місце порожнім довго не залишається.

Протистояння довкола церки у Переяславі (збудована в 1649 році полковником Федором Лободою на фундаменті більш давнього – 1089 року – Михайлівського собору) почалося ще минулого тижня. Наразі у позиціях двох сторін нічого докорінно не змінилося.

За версією наукового працівника музею Віктора Ткаченка, все починалось так: до церкви зайшов отець Анатолій – духовний пастир переяславської релігійної громади, що належить до православної церкви Московського патріархату. Зайшов спочатку просто як глядач, а відтак «дав наказ своїм людям заносити речі. Коли втрутилась співробітниця музею – вирвав у неї з рук ключі».

Потім, розповідає Ткаченко, «ми викликали міліцію, подзвонили меру. Коли прибув мер – ключі нам повернули. Але представники Московського патріархату далеко не пішли, розбили намет і сидять під музеєм. Поводяться ніби не агресивно, хоча бува й по-всякому. Але археологи працювати вже відмовляються, бо початі біля церкви розкопки вони проводити не можуть, коли довкола стільки сторонніх людей. Музею це теж надзвичайно заважає, ми фактично не працюємо», – каже він.

А ще додає: керівництво музею (який існує з 60-х років і з того часу не виконує функції ритуальної споруди) зверталось уже й до прокуратури, і навіть до секретаріату Президента. Тож тепер звідусіль чекає на відповіді.

А Московський патріархат запевнив «УМ», що все відбувалось дещо інакше. Як підкреслив керівник прес-служби УПЦ МП Василь Анісімов, політика нашої незалежної держави така, що «церковне має належати церкві». А втім, додав він, ніхто нічого силою не захоплював і захоплювати не збирається. «Жодного експонату і пальцем не зачепили», – сказав Анісімов.

«Просто в пастві почули, що церкву мають намір віддати Філарету. А якщо вже туди прийде Філарет або уніати – їх звідти назад не виманиш. От наші люди і сидять під церквою…» А чого вони там сидять? А того, продовжує він, що чекають, доки міська влада визначиться з місцем перебування музею.

Якщо його експозицію переселятимуть в інше приміщення – на церкву в такому випадку обов’язково претендуватиме УПЦ МП, оскільки цей храм, який iз давніх-давен був православною святинею, і так належить саме їм, сказав Анісімов.

Зрозуміло, що без світської влади тут не обійтися. Доки вона не розбереться чітко з принципами відведення землі для тих чи інших установ, об’єктів та споруд, Московський і Київський патріархат, схоже, будуватимуть каплички, «пересувні церкви» чи намети просто один в одного на голові – як це вже відбувається в інших містах України, і в Києві зокрема. Добре, що хоч «уніати», як називає греко-католиків Анісімов, не долучаються до цього процесу…

Джерело: “Україна молода”