1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Остання споруда хустської групи знаходиться найдалі на північ від Крайникова в селі Олександрівці. Всі розглянуті зараз храми розташовані на притиській рівнині, й тільки церква Параскеви (кінець XVII ст.), про яку зараз буде мова, стоїть серед горбастої місцевості, на досить високій терасі і з деяких точок проектується на тлі навколишніх низьких гір. Якщо в сокирницькому храмі відчувається тяжкість, нерухомість основного, мало розчленованого об’єму, а в данилівському – все рух, динаміка, легкість, то в олександрівському щасливо знайдена гармонія, рівновага горизонтальних об’ємів з вертикаллю башти. Цього досягнуто тим, що по горизонталі розчленовується опасанням не тільки неф, як у всіх попередніх спорудах, а й бабинець. На головному фасаді в нижньому ярусі влаштовано не глухий закритий ґанок з маленькими амбразурами, а відкритий, на високих різьблених стовпах з арочним завершенням. На другому ярусі мажорний ритм аркади підхоплює галерея-обхід. Отже, нижній масив храму не тільки більше розчленований, але й багатше декорований, він здається легшим, стрункішим, таке враження підсилює досить високий підмурок. Низенький бабинець, такий же вівтар і трохи вищий неф вкриті розписами, виконаними в 1779 р. «Стефаном маляром Теребельським». В нефі міститься унікальний за композицією іконостас. Він точно вписується в форму стіни, перекритої склепінням м’яких обрисів, круто піднятим у центрі. Він чотирьохярусний, у вертикальному напрямі. В першому ярусі поділений на сім полів, як звичайно, а в другому і третьому – на тринадцять; тому апостоли розміщені кожний в окремій арці, між різьбленими колонками. В іконостасі, таким чином, переважають вертикальні членування, що зорово роблять приміщення вищим.
Розписи у вівтарі присвячені євхаристичним темам та різним святим. На стінах нефа намальовані «Страсті», на стелі – епізоди з апокаліпсиса, а в бабинці – «Страшний суд» і теж епізоди з апокаліпсиса. В розписах вівтаря, в зображеннях постатей домінують фронтальні пози, одноманітний жест. Композиції нави, безперечно, виконав інший майстер. В них багато динаміки, сильного руху. Нарешті, бабинець розмалював третій майстер. Для нього характерна особлива техніка живопису, що нагадує акварельну.
На цих розписах позначились криза феодальної ідеології і все дальший відхід релігійного мистецтва від життя. У них майже зовсім зникають монументальність, громадянські мотиви, ідеї заклику до боротьби. Вони немічні й сухі, в них панує церковна схоластика, намагання відвернути думки людей від реального життя. Бажання прищепити ідеї аскетизму і покори виявилися в розмальовуванні на всі лади апокаліпсичних сцен загибелі світу.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 367 – 369.