Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

На території Спаського монастиря знайдені рештки домонгольського храму. Він був трьохапсидним, чотиристовповим, з трьома великими критими ганками, подібно до Єлецької церкви в Чернігові. Знахідки лекальної цегли різноманітної форми дають підстави гадати, що своїм декором він був схожий з П’ятницькою церквою в Чернігові й, очевидно, мав ясно виявлену пірамідальну композицію мас і був однобанний. Ми думаємо, що храм збудовано в роки князювання або Олега Святославовича (1164 – 1180), або Ігоря Святославовича (1180 – 1198).

Після татаро-монгольської навали Новгород-Сіверський спіткала доля інших міст. В XIV ст. його захопила Литва, з 1500 р. він перейшов до Москви, з 1634 р. – до Польщі, а в 1648 р., після вигнання шляхетських військ, став сотенним містом.

Нове будівництво розгортається тут тільки в другій половині XVII ст., коли Новгород-Сіверський стає резиденцією чернігівського епіскопа Лазаря Барановича: він засновує семінарію та друкарню, з якої вийшов ряд визначних друкованих видань. У 1665 р. для Лазаря Барановича було виготовлено «служебник» з чудовими мініатюрами, серед яких «Освячення прапора» зображує, мабуть, реальну сцену висвячення козацького прапора в Спаському соборі Новгорода-Сіверського.

Між 1670 і 1699 рр. були споруджені, крім відбудованого храму Спаса, одноповерховий братський корпус, муровані стіни з шістьма баштами, над-ворітна дзвіниця та будинок настоятеля. Коли збудовано одноповерховий корпус з Петропавлівською церквою – невідомо. Літературна традиція відносить їх до домонгольських часів, але не виключено, що вони були споруджені при Лазареві Барановичі. В 1786 р. збудовано Іллінську церкву, в 1785 – 1795 рр. – двоповерховий корпус на схід від Спаса, а за Іллінською церквою – двоповерховий корпус настоятеля.

На гравюрі в «Анфологіоні», виданому в Новгороді-Сіверському в 1678 р., зображено монастир. На Спаському соборі є сім барочних бань і між ганками маленькі каплички. Ліворуч від собору видно, мабуть, дерев’яний двоповерховий корпус з двохярусними галереями, а праворуч – Петропавлівську церкву з мурованим братським одноповерховим корпусом. Він має виступ-еркер, на другому поверсі якого влаштована відкрита альтанка з шатровим дахом.

Огляд монастиря найкраще почати з надбрамної башти. В плані вона складається з великого прямокутника, орієнтованого довшою стороною перпендикулярно осі проїзду; в цей масив наче врізано видовжений восьмигранний у плані об’єм, що виступає з боку в’їзду подібно до гранчастої апсиди. Арочний проїзд, обведений нешироким наличником з трикутною порізкою, фланкують тоненькі колонки. Над проїздом – три півциркульні ніші з колонками, оздоблені орнаментом з виноградної лози. Отже, щодо композиції лобова грань башти повторює центральну частину іконостаса з царськими вратами і «Молінням» над ними. Як з оборонних, так і мистецьких міркувань, майстер відсуває башту трохи вглиб, а перед невеличкою трапецієвидною площадкою ставить флангові башти, схожі скоріше на каплиці. Аркатурний фриз у вінчанні з’єднує неширокі пілястри, між якими на стінах у квадратних нішах з фронтончиками вставлено керамічні непо-лив’яні рельєфи богоматері «Знамення». Теплий, рожево-охристий тон і фактура природної випаленої неполив’яної глини надають особливої вишуканості рельєфам, що так добре пасують до білих мурів. Тим же майстрам належать згадані вже рельєфи в Чернігівському колегіумі та в Єлецькій церкві. Архітектура оборонних мурів з боку міста виразніша, а з протилежного боку – зовсім проста. Особливо вражає нескінченний ритм арочного фриза з зубцями над ним. їх ритм, що біжить в перспективу, створює враження більшої довжини стін, ніж насправді.

Пройшовши браму, ми опинимося в просторому дворі, в глибині якого видно важкий масив нового Спаського собору, збудованого в 1796 р. на місці домонгольського. Будівля дуже не масштабна для цього оточення. Нас цікавить невеликий одноповерховий будинок келій з Петропавлівською церквою. Рядом поперечних і подовжніх стін він поділений на велике число приміщень; кожне з них перекрите півциркульним склепінням, вісь якого паралельна поперечним. В пазухах суміжних склепінь, у стінах є отвори для водостоків. Тому можна припустити, що покрівля при дуже великій ширині корпусу – близько 19 метрів – складалася з окремих дахів, які виходили фронтонами на подовжні фасади так, як це можна бачити на гравюрах із зображеннями українських міст.

Але найбільший інтерес являє Петропавлівська церква з трапезним залом. Квадратний у плані зал має один опорний стовп посередині, що несе систему склепистих перекрить. Трьома отворами він з’єднується з одно-нефним храмом, який із східного боку має вигляд невеликої однобанної хрещатої споруди з низенькими раменами і високою банею. Тут так само виявлені характерні риси чернігівського дерев’яного будівництва.

Якщо зайти в трапезну, то відразу відчувається особлива затишність, така характерна для стародавніх споруд. Через отвори залу видно світліше приміщення церкви. Пройшовши арку, ми опинимося в церкві, інтер’єр якої дуже своєрідний завдяки оригінальній системі перекрить – підпруж-них арок, розташованих уступами, так що вгорі утворюється невеликий отвір для підбанника. Такі конструкції відомі в українській архітектурі вже в XV ст. – у церкві в с. Лаврові та в каплиці Трьох святителів у Львові – 1578 р., а в російській архітектурі – у псковських храмах XVI ст.

Цим архітектурно-конструктивним прийомом створюється відчуття особливого напруження і краса поєднання ліній підпружних арок різного радіуса. В напрямі, паралельному стінам апсиди, підпружні арки здіймаються урочисто і могутньо, відтинаючи бічні частини нефа і підготовляючи перехід до підбанника. На них спираються перпендикулярні менші арки, що в свою чергу теж зменшують підбанний простір до квадратного, і, нарешті, паруси утворюють вже правильний восьмикутник для підбанника. Завдяки такій конструкції склепінь у нижній частині храму завжди буває напівтемрява, тоді як яскраво освітлена баня ніби ширяє у височині.

За собором розташований двоповерховий кам’яний корпус бурси, збудований в 1657 – 1667 рр. і реставрований у 1959 – 1961 рр. Довжелезний корпус має чотири великих класних приміщення і кілька менших. Спочатку галерея була відкрита. Подібні будівлі з арками були дуже поширені в українській архітектурі.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 114 – 116.