Монастир св.Миколи

Розмір зображення: 678:800 піксел

Монастир св.Миколи в 2 км від міста заснований графом Вікентієм Потоцьким як чоловічий; з 1783 р. – жіночий. Церква Успіння. Церква св.Миколи. Двостороння ікона Успіння та св.Миколи [Гульдман В.К. Справочная книжка Подольской губернии. – Каменец-Подольский: тип.губ.правления, 1888 г., с. 526]. В 1841 р. він отримав штат третього розряду [Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні. – К.: Либідь, 1994 р., т. 3, с. 230]. Православний жіночий монастир, мав 2 мурованих церкви: церкву Вознесіння діви Марії (тобто Успіння) і церкву св.Миколи (з чудотворним образом св.Миколи) [Źródła do dziejów rozgraniczenia diecezji łacińskich w Cesarstwie Rosyjskim w połowie 19 wieku. – Lublin: 2000, t. 1, cz. 1, s. 24] – в цьому довіднику він позначений як такий, що знаходиться у с.Монастирок (воно за 1.5 км на південь).

Монастир св.Трійці жіночий засновано 1783 р. Знаходиться по дорозі до с.Ковалівка. Троїцький собор збудовано в 1876 – 1881 р., келії – в 1845 р. Десь в 1847..1855 рр. ігуменя Аполінарія замовила художнику І.М.Сошенку великий запрестольний образ Успіння, який він малював півтора року [Малаков Д.В. По Брацлавщине. – М.: Искусство, 1982 г., с. 91, 94]. [Два монастирі – плутанина. Йдеться про один.]

Троицкий монастырь, основанный в 1783 году. Из трех его храмов осталось медленно разрушающееся здание Троицкой церкви (1876-1881). Ее выгодно отличает от современных ей церквей того же стиля хорошо продуманный и четко выявленный объем, простой и рациональный в центрическом своем решении: традиционный византийский барабан с частой вереницей высоких окон покоится на массивном тетраконхе.

Из прочих построек бывшего женского монастыря интересен одноэтажный корпус келий – низенький, длинный, с галереей коротеньких колонн тосканского ордера, столь излюбленного за простоту исполнения в Немирове[Малаков Д.В. По Брацлавщине. – М.: Искусство, 1982 г., с. 91].

В Немировском монастыре я купил у Админотдела скатерть бисерную, вышитую монахинями в 1866 году, весом более 1 пуда. Так как эта вещь представляла для Лаврского Музея большую ценность ввиду антирелигиозной пропаганды как образец эксплоатации труда, ибо на скатерти была надпись, что ее вышила своими руками какая-то игуменья, в обмен на это мне были даны интересующие нас старинные ризы, причем нужно иметь ввиду, что эта скатерть, как имеющая массу церковных надписей и рисунков, не могущих быть уничтоженными (исполненных бисером), для заграничного рынка представляет нулевую ценность.

[Зізнання С.Глеваського, 1930 р.]

Джерело: Білокінь С. про грабування української культурної спадщини за більшовиків. – Пам’ятки України, 2001 р., № 4.

Немирів. Монастир. Собор орієнтація вівтаря 120°, келії (?). Спостереження М.І.Жарких, 12 липня 1996 р.

Довідка у Вікіпедії: