Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Вікіпедія

Заповідник «Кам’яні Могили» – один з чотирьох відділів Украiнського державного степового природного заповідника Національної академії наук України. Заснований 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення, зараз посів чильне місце як історична і природна пам’ятка України.

Район урочища «Кам’яні Могили» має велику геологічну, біологічну, історико-археологічну і художньо-емоційну цінність. На його теренах створено багато витворів образотворчого і літературного мистецтв, художніх фоторобіт, відеофільмів, ведеться постійна наукова і просвітницька робота. Кам’яні Могили відвідуються близько 15000 туристів кожного року.

Заповідник відрізняється великим розмаїттям біологічних видів, що мешкають тут. 18 видів рослин, що занесені до Червоної Книги України, безперешкодно розвиваються на цій заповідній території. Велику наукову цінність уявляює собою незайманий степ, у межах Кам’яних Могил. Окремо вивчаються ґрунти, які утворювалися степовою рослинністю багато тисячоліть.

Географія

Заповідник розташований на кордоні Донецької та Запорізької областей, неподалік від села Назарівка Володарського району. Загальна площа заповіднику складає близько 400 га (з них майже 300 га входить до складу Донецької області й 100 га – Запорізької), велика частина якої, біля 200 га, приходиться на виходи граніту. Інша частина вкрита різнотравно-типчаково-ковильним та кам’янистим степом.

За висотою і площею територія заповіднику найбільша інтрузія в Донбасі і Приазов’ї. Геологія Кам’яних Могил характеризується потужними скельними виходами граніту, що є частиною Українського кристалічного щиту. У далекому геологічному минулому тут знаходилася частина великої гірської системи. Унікальні граніти заповідника не мають аналогів у світі за хімічним складом і фізичною структурою. Їх вік близько 2 міліардів років. Пасмо гір представлене Західною і Східною грядами з абсолютною висотою окремих вершин до 100 метрів (колись їх висота сягала 3-5 км).

Давня історія

Кам’яні могили також є цінним з історико-археологічної точки зору. На сьогодні відомо, що в стародавні часи це урочище було культовим для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. По всьому периметру заповідник омережений поховальними курганами тих стародавніх культур та цивілізацій. Цікавим також є факт, що на території безспосередньо Кам’яних могил, гранітних виходів не було знайдено жодного поховання.

Битва на Калці

Серед істориків нині популярною є версія, що саме саме в районі «Кам’яних Могил» 31 травня 1223 року відбулася сумнозвісна битва на Калці, за участі війська київського князя Мстислава Романовича та монголо-татарської орди.

Виняткова своєрідність ділянки степу з виходами граніту було відзначено учасниками експедиції 1924 року, що вивчала природу Приазов’я. А у 1927 році тут був організований заповідник. Зараз він є одним з чотирьох відділів Украiнського державного степового природного заповідника, який підпорядкований Президіi НАН Украiни.

Геологія

Нагромадження гранітних брил на одній з вершин Кам’яних могил (біля скелі «жаба»)Географічно заповідник розташовано на Приазовській височині, у верхів’ях ріки Каратиш, припливу ріки Берда. Знаходиться на виходах порід Азово-Подільського кристаличного масиву, що є частиною Українського кристалічного щиту. Кам’яні могили уявляють собою потужні скельні виходи, що височиють на 50-70 метрів над навколишнім степом. Загалом, з загальної площі заповідника близько 200 гектарів приходиться на виходи гранітів. За площею і висотою – це найбільша інтрузія в Донбасi і Приазов’i. Граніти, з яких складені гряди, унікальні по химічному складу та фізичній структурі та не мають аналогів в світі. Iх вік близько 2 мільярдів років.

Результат процесів вивітрювання та ерозії гранітних скельПасмо гір представлено Західною і Східною рівнобіжними грядинами з відносною висотою окремих вершин до 100 метрів (у минулому ix висота досягала до 3 км). Кожна з гряд має вид ланцюжка, що простягнулися з південно-сходу на північний захід уздовж правого берегу Каратишу. Ланками кожної гряд є гранітні окремості, різні по висоті і розмірам. Поверхні їх найчастіше відпрасовані, округлі, зустрічаються обриви, скелі з різкими обрисами і найрізноманітнішими формами вивітрювання.

Східна гряда більше західної, схили її круті, багато глибоких знижень, ущелин, хаотичних накопичень брил. У західної гряди обриси спокійні. Абсолютна висота однієї з її вершин ~318 метрів.[Джерело?] Це найвища точка заповідника і навколишніх територій. Всього можна виділити п’ять окремих найбільших вершин.

У міжгрядній частини заповідника граніти залягають досить глибоко. По центру улоговини проходить сухе русло річки Каратюк. На півночі і півдні цю місцевість прорізають глибокі яри, що впадають у річку Каратиш.

Гранітні виходи знаходяться під впливом вивітрювальних, ерозійних процесів. То ж кожна брила виглядає неповторною і дивовижною. Протягом століть сонце, вітер і вода додали їм найрізноманітніші обриси, у м’яких вечірніх сутінках ці кам’яні химери особливо вражають. Можливо, саме тому кожна з п’яти вершин Кам’яних Могил має свою назву і навіть властивості, власне як і багато скель та звисаючих брил.

Біологія

Велика розчленованість місцевості обумовила неоднорідність ґрунтового і рослинного покриву, а різний ступінь зволоження створює умови для існування скельної, степової, лучної рослинності тощо.

На рівнинних ділянках заповідника розташовані справжні різнотравно-типчаково-ковильні степи, у підніжжя гранітних гряд розвиваються кам’янисті степи, на гранітах поширена скельна рослинність, у долині ріки Каратиш – лучно-болотна, а місцями і деревинно-чагарникова.

У складі різних співтовариств у заповіднику нараховується близько 500 видів рослин. Серед них виділяються деревій голий (деревей голий) і волошка несправжньоблідолуската, які є вузькоареальними реліктовими ендеміками, які крім територіi заповідника більш ніде не зустрічаються. Скелі вкриті 8 видами мохів та папоротей – представників північної флори (вудсія альпійська, багатоніжка звичайна тощо). А папороть-вудсія альпійська, крім заповідника, не зустрічаєтся ближче ніж за 1000 км від нього. На невеликих луговинах можна зустріти галявини гладіолуса тонкого та орхідеї. Загалом зелений світ заповідника своєрідний, в ньому безліч рідких і не характерних для півдня України рослин.

Різноманітний і цікавий тваринний світ заповідника. Тут живуть лисиці, зайці, iжаки, сліпаки та ін., багато ящірок і гризунів, зустрічаються степова гадюка, водяний і звичайний вужі. Чутки про велику кількість отруйних змій (гадюк) не відповідають істині. Робітники заповідника зрідка бачать цих змій під час періоду розмноження, коли утворюються клубки. А в інші пори року гадюки харчуються поза межами охоронної території. Зазвичай, вони не агресивні, і якщо їх не лякати і не наступати, то вони не вкусять. Однак під час прогулянок все ж таки краще уважно дивитися під ноги.

У заповіднику живуть близько 3000 видів комах. Багата орнітофауна заповедника. Найбільш поширені: жайворонки, лугові чекани, кам’янки, сірі куріпки та фазани.