Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба.

Церква св.Петра і Павла

2009 р. Лівобережний Версаль

квітень. 13-е, 2009 11:48 am

Маленьке село у північно-східному куточку Черкащини – Мойсівка. Колись то був Пирятинський повіт Полтавської губернії, нині – Драбівський р-н Черкаської обл.

Зараз мало що нагадує про гучне минуле цих місць. Хіба що озеро, більше подібне на ставок, та вона – Петропавлівська церква, збудована на самому початку 19 ст. (1808 р.).

Це все, що лишилося від колись розкішного маєтку Волховських, який Олександр Афанасьєв-Чужбинський, письменник і фольклорист, друг Тараса Шевченка, називав Малоросійським Версалем.

І причини для того були.

У 1804 р. Волховські тут збудували палац, вишуканість якого вражала сучасників. Навколо палацу був закладений парк, який прикрашали численні статуї, фонтани, альтанки…

Саме тут Тарас Шевченко, якого вперше сюди привіз Є.Гребінка, познайомився з Варварою Рєпніною.

Знаменитим маєток став завдяки великої, почасти надмірної любові власників до влаштування балів та різноманітних розваг, на які запрошувалися поміщики не лише з Полтавської, а і Київської та Чернігівської губерній. Інколи свята тривали по декілька днів.

Особливого розмаху вони набули за останньої власниці Тетяни Густавівни Волховської. Той же ж Афанасьєв-Чужбинський писав: “Збиралося у Мойсівці до двохсот осіб, деякі пани приїздили кількома екіпажами у супроводі численної челяді. Все це треба було розмістити і годувати. Останнім часом господиня була майже сліпа, пристрасна картярка, вона вже не могла грати сама і лише просиджувала далеко за північ біля гравців, тішачи слух свій приємними картярськими вигуками і радіючи з якогось казусу. Бали Т.Г. Волховської були для Малоросії своєрідним Версалем: туди везли напоказ наймодніші сукні, найновіші мазурки, найдотепніші каламбури, і там же відбувався іноді перший виїзд панночки, яка доти ходила в коротенькій сукенці й мереживних панталонах. Там зав’язувались сердечні романи, відбувалися катастрофи, проголошувалась краса та здобувалася слава танцюристів і танцюристок”.

Надмірні витрати на влаштовування таких свят, різке зростання боргів під заставу маєтностей, а також відсутність інтересу у Тетяни Волховської до ведення господарства фактично призвели до збанкрутіння. Після смерті Тетяни Густавівни “Малоросійський Версаль” припинив своє існування. Щоби розрахуватися з боргами довелося продати значну частину родинних земель. А 1912 року і сам маєток перейшов у власність земства, яке переобладнало його під телефонну станцію і квартири для вчителів земської школи.

Його спіткала доля сотень інших. В роки революції на громадянської війни його було пограбовано та зруйновано. Парк вирубано та розорано. Показово, що нині на території колись величного маєтку розміщується смітник…

Але поговоримо про те, що лишилося.

Церкву Петра і Павла було збудовано 1808 року як придворну церкву Волховських.

Ось що про неї пише ПГА [цитата]

Судячи з усього спочатку храм був католицьким, про що можуть свідчити саме елементи неоготики – готична кладка стін, елементи декоративного розпису, вузькі стрілчасті вікна. У середині 19 ст. церкву, яка стала православною, виправили, додавши портики біля бокових дверей і восьмиколонну галерею з балконом, яка охоплювала головний вхід до храму. Розписаний храм був рослинним орнаментом із зображенням святих. Біля церкви з чотирьох сторін стояли невеличкі каплички, одна з яких була усипальницею Волховських. Від капличок не лишилося майже нічого – лише кам’яні плити-основи, засипані будівельним сміттям.

Церква була діючою аж до 1960-х років, коли її закрили. І вона стала руйнуватися. Безповоротно втрачено розпис інтер’єру, тинкування стін, лише по невеликим фрагментам можна здогадуватися, якою вона була колись.

Проте церкві, можна вважати, пощастило. Її, на відміну від інших малознаних атракцій, таки включили до програми “Золота підкова Черкащини” і є надія, що реставрація таки до неї добереться…

Дістатися села просто. З траси Київ-Харків на межі Київської та Полтавської областей не пропускаємо правий поворот на Кононівку (Драбів, Черкаси). 5 км вбитої вибоїнами дороги – і ви потрапите в селище Шендерівка. В центрі селища тримаємося дороги, що прямує лівим берегом річки. Декілька кілометрів, і ви у Мойсівці. Церква знаходиться на протилежному кінці села. Далі можна продовщити подорож до храмів Золотонощини (про які напишу згодом).

Тим, хто подорожує громадським транспортом (з Києва), можна рекомендувати простий спосіб добирання. Електричка у Гребінківському напрямку до ст.Кононівка. Спеціально під розклад руху електричок (їх на Київ і з Києва є 5 на день) пристосовано розклад руху маршруток на Драбів. Доїжджаємо до села зі смішною назвою Кантакузівка (насправді нічого смішного, назване на честь фаворита Петра І графа Кантакузена, і чомусь не переіменоване в радянські часи в якесь Ленінське чи Комінтернівське).

Перед сільським клубом – поворот ліворуч – широка сільська вулиця перетворюється на звивисту грунтівку, яка виведе вас до вже згаданого ставка, а від так і до місця, де колись був парк та до власне церкви. Перевагою такого добирання є гарні краєвиди, домінантою яких є церква, яку видно ще від Кантакузівки.

Сергій Криниця

Вкладені елементи

Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Панорама села зі ставком і церквою
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Панорама села з дорогою і церквою (+)
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Загальний вигляд з позиції А1
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Загальний вигляд з позиції А2
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Кругла ніша
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Розетки
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Карниз із нової цегли
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Фрагмент тиньку із сучасними графіті
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Примітивні дзвони
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Стрілчасте вікно (+)
Фото: Сергій Криниця. Опубліковано 13 квітня 2009 р. haidamac.livejournal.com
Смітник на території маєтку

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 500

Модифіковано : 4.03.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.