1966 р. Історія українського мистецтва

На території України твори найдавнішого мистецтва виявлено на багатьох пізньопалеолітичних стоянках. Найбільше їх знайдено на стоянці в селі Мізині Коропського району Чернігівської області. Особливо цікаві маленькі скульптурні фігурки з мамонтових бивнів.

Більшими за розміром (близько 30 см) є дві статуетки, що схематично зображують людину. Одну з них зроблено з уламка бивня мамонта, товщий кінець якого має сферичну форму і передає округлість людської голови. Нижня частина статуетки вкрита подовжніми заглибленими прямими лініями, які, можливо, зображують одяг. Другу статуетку виготовлено з уламка товстого мамонтового бивня. Круговим вирізом на ній добре окреслено голову і головний убір. Поперечна лінія в середній частині статуетки – це, напевно, пояс, яким підперезано одяг. Обидві статуетки знайдено на підлозі житла, вони, вірогідно, служили своєрідними магічними «захисниками» його від «злих духів».

Можливо, це зображення найдавніших божеств, яких мешканці стоянки уявляли собі у вигляді подібних до себе людей.

Значну групу серед скульптурних творів Мізинської стоянки, більшість яких не має собі прямих аналогій серед пам’яток в інших країнах, становлять невеликі фігурки з одним округлим потовщеним кінцем. Поверхня їх покрита заглибленим геометричним орнаментом часто з складними меандровими візерунками (іл. 1). Не менш цікава й інша група невеликих скульптурок, так само ретельно виготовлених з мамонтового бивня. Деякі з них також оздоблені заглибленим геометричним орнаментом (іл. 2) [Мізин I. К., 1931, табл. XI-XIX; И.Г.III овкопляс. Мезинская стоянка. К., 1965, стор. 217-236]. Схематичність усіх цих фігурок довго не давала змоги встановити, що саме вони означали. Найчастіше їх трактували як зображення птахів. Проте глибше вивчення форм і орнаменту цих скульптурок, порівняння їх із знахідками на деяких інших пізньопалеолітичних стоянках як у нашій країні (Костенки І та Гагарине на Дону, Авдеєве на Сеймі), так і поза її межами (Віллендорф в Австрії та ін.) дає можливість розглядати мізинські статуетки як стилізовані постаті жінок. Деталі, характерні для жіночих фігурок з інших стоянок, на мізинських знахідках передано умовно за допомогою ритованих та рельєфних візерунків. Частина орнаменту, напевно, передавала хутряний та плетений одяг.

Такими ж досить схематизованими є й невеликі фігурки тварин з Мізинської стоянки, вирізані з мамонтового бивня. Найвірогідніше, вони зображують вовків або найдавніших собак. Ці тварини, очевидно, мали якесь особливе значення в житті та в уявленнях мешканців стоянки. Вовк, можливо, був тотемістичною твариною родового колективу Мізинської стоянки, підтвердженням чого є знайдені у складі багатьох житлових, господарських та побутових комплексів черепи й кістки вовка.

Найпоширенішим видом палеолітичного мистецтва на території України є художнє різьблення – первісна гравюра на кістці, головним чином на мамонтових бивнях. Ці мистецькі твори дуже різні за своєю досконалістю й чіткістю виконання. Переважна більшість їх, мабуть, мала орнаментальний характер, який, проте, часто поєднувався з певним магічним значенням зображуваних візерунків.

До таких графічних мистецьких творів насамперед слід віднести названі вище орнаментовані вироби з мамонтових бивнів, що походять з Мізинської стоянки. Характерний для них геометричний орнамент у вигляді меандрових візерунків [свою назву цей орнамент дістав від дуже звивистої річки Меандр у Малій Азії] та зигзагів із заглиблених ліній особливо добре представлений на браслеті з широкої пластини, вирізаної з мамонтового бивня. Узор вражає своєю художністю (іл. 4).

Багато інших мізинських виробів з мамонтових бивнів мають дещо простіше оздоблення у вигляді різноманітних візерунків: ялинок, зигзагів, сіточок тощо. Нерідко вони поєднуються з елементами меандра, як, наприклад, на відомому браслеті з п’яти тонких вузеньких кістяних платівок [И. Г. Шовкопляс. Мезинская стоянка. К., 1965, стор. 236-243]. Не менш цікавим зразком геометричного орнаменту, і зокрема меандрового, є також візерунки на поверхні кількох уламків бивня, що служили своєрідними заготовками для виготовлення подібних браслетів (іл. 5).

Меандровий орнамент на виробах з Мізинської стоянки – найдавніший не тільки на території України, айв усьому світі. Він з’явився на кілька тисячоліть раніше, ніж у Стародавній Греції, де, як відомо, меандр був досить поширений і довго вважався за найдавніший. Подібних зразків первісної гравюри, крім Мізина, не знайдено на жодній з пізньопалеолітичних стоянок.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 24 – 26.

Характер жител пізнього палеоліту та спосіб влаштування їх чітко простежено й вивчено на прикладі знахідок Мізинської стоянки. Залишки одного з них, наприклад, являли собою округле в плані (діаметром близько 6 м) скупчення мамонтових кісток та рогів північного оленя. Вони лежали близько одна біля одної у чітко витриманому порядку. Житло мало вигляд невеликої конусоподібної наземної будівлі (типу чумів північних народів), основу якої становив каркас із дерев’яних жердин. Зовні житло вкривали шкурами й обкладали кістками тварин, а також частково присипали внизу землею. Кілька таких жител, розташованих близько одне від одного, утворювали пізньопалеолітичні стоянки [И.Г.Шовкопляс. Мезинская стоянка. К., 1965, стор. 258-278].

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 29.