Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Монастир-скит

Комплекс споруд Манявського скиту займає вузьку терасу між схилом гори Вознесінки та урвистим берегом потоку Батерс (Скитець). Відповідно до рельєфу ділянки територія монастиря має нерегулярну форму, дуже витягнуту з південного сходу на північний захід.

Скит засновано в 1611 р. Іваном (у чернецтві – Іовом) Княгиницьким, котрий здобув освіту в Унівському монастирі та Острозькій академії. Первісне будівлі монастиря були дерев’яними. Вознесенська церква, яка розміщувалась майже в центрі монастирського подвір’я, була збудована в 1620 р. на взірець церкви в с.Міжгір’я. У 1681 р. на тому ж місці споруджено нову дерев’яну церкву з тису та кедра. Після скасування монастиря в 1785 р. церкву розібрано та перенесено до м.Надвірна (згоріла в 1914 р.), а чудовий іконостас з іконами видатного українського маляра Іова Кондзелевича передано дерев’яній церкві с.Богородчани.

Протягом XVII ст. сформувався ансамбль мурованих споруд, з яких збереглися: фрагменти оборонних мурів; в’їзна башта (1681-1684 рр.), яка одночасно виконувала функції оборонної башти та дзвіниці; оборонна башта майже в центрі муру, зверненого в бік гори Вознесінки; висока башта (“Скарбниця”); руїни трапезної, монастирських келій та другої в’їзної башти (дорога пронизувала монастирське подвір’я наскрізь).

У 1970-х роках споруди Манявського скиту частково реставровано, проведено роботи з консервації фресок.

Усі названі башти – майже квадратні в плані. В’їзна башта являє собою триярусну будівлю, завершену чотиригранним верхом. Висока башта має п’ять ярусів і увінчана чотиригранною (зі зрізаними кутами) високою банею з декоративною маківкою. Оборонна башта в мурі перекрита чотиригранним наметом. На всіх верхах відновлено ґонтові дахи.

Манявський скит – цікавий приклад оборонного монастирського ансамблю 17 – 18 ст., розпланування якого пристосовано до особливостей складного рельєфу гірської місцевості.

О.М.Годованюк

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 124.