Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Монастир св.Трійці

Монастир св.Трійці

Розмір зображення: 779:593 піксел

Фото 18 вересня 2013 р. з сайту

Малий Березний Великоберезнянський район

Монастир ЧСВВ, XVII ст. і церква св. Трійці, 1742, 1861. (УГКЦ)

На місці Малоберезнянського монастиря було колись сільське кладовище. Копаючи фундамент для стайні, робітники натрапили на добре збережене тіло дівчини в дорогому вбранні. Це сприйняли як чудо, і володар Ужгородської домінії граф Гомонай побудував тут каплицю, де відправлялися богослужіння.

Згодом у Малий Березний прийшов чернець із Галичини і збудував собі келію, а в каплиці відправляв літургію та навчав хлопців грамоти. Незабаром сюди переселилися ченці з Мукачівського монастиря. За допомогою єпископа Г.-Г. Блажовського ігумен Гедеон Пазин вирішив збудувати монастир з 18 келіями та кам’яну церкву, яку закінчили 1742 р. У 1760 р. ігумен Герман Ториський-Хватала добудував друге монастирське крило. У 1764 р. в церкві встановлено іконостас, вирізьблений пряшівським різьбярем, чехом за походженням разом з чотирма майстрами. Серед цих чотирьох були різьбяр з Гуменного Юрій Плебанович, який поставив у 1794 р. іконостас у Великих Михайлівцях, стропківський різьбяр Мартин Духновський (Духнович), що встановив іконостаси в селах Корумля (1788 p.), Тополя, Гажин, Невицьке та Кальник, та ще один різьбяр з Гуменного Тирон Франц. У 1782 р. ігуменом був славний історик Базилович. У 1861 р. ігумен монастиря Іриней Зелнія перебудував церкву і монастир.

У 1911 р. зробили капітальний ремонт храму. Дерев’яна покрівля була замінена металевою, дерев’яні хрести – металевими, територію монастиря обгородили кам’яним муром, на якому облаштували казательницю. У 1933 p., за протоігумена Вулика Й. Бокшай розмалював стіни храму.

З приходом радянської влади монастир був закритий, а згодом перетворений на школу-інтернат для розумово відсталих дітей. Остання служба відбулася на Благовіщення, 7 квітня 1945 р. Останнім покинув монастир о. Мелетій (Михайло Малинич). Розписи Й. Бокшая забілили, а церкву планували знести. Іконостас з іконами передали до нової церкви в с Перехресний.

У 1991 р. монастир повернули греко-католикам, першу службу відправив о. Юрій Краснобродський. Відремонтували церкву монастиря – монументальну споруду з двома величними вежами на головному фасаді. Вежі увінчані дзвоноподібними бляшаними шатрами з восьмигранними ліхтарями і гарними хрестами. Таке ж барокове завершення – над вівтарем. До східної частини храму прилягають дві апсиди. Площина стін рівномірно порушена прямокутними й арковими вікнами. У 1998 р. встановили одноярусний іконостас роботи місцевого художника та різьбяра Йосипа Волосянського.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 99 – 101.

Більше фотографій: