2010 р. Вартові для храму
Мар’яна Вербовська
Дата: 30.11.2010
Унікальні дерев’яні церкви Львівщини не оснащені навіть елементарними засобами охорони та протипожежної безпеки. Іноземні фахівці відзначають – така необережність може коштувати святиням як кількох сакральних атрибутів, так і самої будівлі храму.
Незахищена історія
Львівщина – найбагатша храмами область України. Тут 398 церков і дзвіниць – пам’яток національного значення і 601 – місцевого значення. Однак тільки 16 (!) з них оснащені сигналізацією та засобами протипожежної безпеки. За часи незалежності у пожежах область вже назавжди втратила близько 80 давніх храмів та дзвіниць.
На думку Ольги Мер’є, дослідниці дерев’яних храмів Галичини, найпершою причиною знищення унікальних церков із дерева є нерозуміння громади та священика.
– Люди хочуть новеньку муровану церкву і тому недбало ставляться до історичної пам’ятки, – пояснює “Пошті” Ольга Мер’є. – Це проблема не тільки України, науковці з Кракова теж жаліються, що особливо у гірських районах Польщі церкви спалахують доволі часто.
За словами фахівців, серед варіантів подолання такого свавілля – влаштовувати лікнепи для священиків і громади та облаштувати пам’ятки сигналізацією та протипожежною безпекою. Друге засвідчило свою результативність улітку, коли блискавка влучила у церкву села Матків Турківського району, що на Львівщині. Автоматично ввімкнулися крани протипожежної безпеки, і церкву, яку, до слова, разом з іншими сімома українськими церквами пропонують внести до списку ЮНЕСКО, вдалося врятувати.
Щоправда, храмів-щасливчиків, які можуть похвалитися сучасними протипожежними засобами, у нас одиниці, церкви ними оснащують позірно повільними кроками – за два роки “убезпечили” тільки 16 храмів.
– Спільно з управлінням МНС у Львівській області, ми розробили Програму регіонального розвитку охорони культурної спадщини на 2007 – 2012 роки, – розповідає “Пошті” Василь Івановський, начальник управління охорони культурної спадщини ЛОДА. – За цей час ми встигли закупити 1400 вогнегасників і роздати їх церквам. Встановлюємо протипожежну та охоронну апаратуру, але це дуже коштовна річ, тому роботи йдуть повільно. Наступного року плануємо отримати з держбюджету на таку техніку 1 мільйон 422 тисячі – за ці гроші можна буде оснастити 25 церков.
Пощастить тим церквам, які розташовані у віддалених регіонах і входять до списку пам’яток національного значення. Тим часом решта пам’яток – у зоні ризику: їм загрожують і пожежі, і зазіхання грабіжників. У ЛОДА зауважують, що оберігати пам’ятки – не їхнє завдання, закупівля сигналізації – так званий жест доброї волі, а відповідальність за стан споруди має найперше нести громада на чолі з парохом.
Не лише вогонь, але й злочинці
Польські фахівці впевнені, пильними слід бути не лише з вогнем, а й з убезпеченням храмів від грабунків. Кілька років тому Польща пережила бум сакральних злочинів, після чого в країні реформували систему охорони пам’яток і налагодили стосунки з антикварами. Як доказ вдалої реформи, Пьотр Огродські, директор Осередку охорони публічних збірок Міністерства культури та національної спадщини, озвучує статистику грабунків за останні роки…
– Я не знаю, яка ситуація в Україні, але у Польщі проводять регулярні дослідження, і ми щороку публікуємо інформацію, яка стосується вкрадених з церкви речей. Якщо говорити про викрадені речі з об’єктів культурної спадщини, то у 2009 році їх зафіксували 877. Щодо злочинів, внаслідок яких було втрачено релігійні предмети чи пошкоджено сакральну пам’ятку, то їх було 166, а попереднього року – 164.
Це може здатися солідною кількістю, але ще кілька років тому їх було більше 500! З одного боку, це заслуга міліції, яка ліквідує групи грабіжників, з іншого – Національної інституції культури Польщі, яка провела низку запобіжних заходів, налогодила співпрацю з відповідними установами, священиками, музейниками і навіть бібліотекарями…
Пан Огродські зауважує, що в Україні великою проблемою є непоінформованість про кількість таких злочинів. Натомість акцентує, що, якщо у нас таких випадків значно менше, то це не означає, що й небезпеки нема.
– Треба поставити собі запитання “чому?”. Тому, що храми так добре охороняють чи тому, що злочинці ще ними не зацікавилися? Або все набагато банальніше і така статистика просто не ведеться, – резюмував Пьотр Огродські.
Натомість на Львівщині таку статистику ще не ведуть…
Ще однією важливою віхою у збереженні релігійних предметів є їхня докладна інвентаризація. На переконання фахівців, вона стимулюватиме пароха стежити за майном і певною мірою убезпечить від незаконного продажу речей на чорному ринку. В Україні це також дозволило б поінформувати, які сакральні набутки має наша держава. Щоправда, коли до цього дійдуть руки посадовців, які повинні охороняти культурну спадщину, наразі не відомо.
Джерело: “Львівська Поштa”