Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба.

^Приміські села

Знесіння с

Від вулиці Ратича до вул.Богдана Хмельницького пролягає вулиця Ковельська, названа так 1950 року, від 1930-го мала назву Поперечна у складі селища Знесіння, у 1934-1950 рр. називалася Знесінська.

Забудова вулиці – двоповерхова сецесія, одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна житлова забудова 1950-х років.

Вулицю Польову з вулицею Механічною з’єднує вулиця Новознесенська, названа так 1933 року, від 1930-го року мала назву Собєського на честь польського короля Яна III Собєського (1629-1696), у складі селища Знесіння.

Забудова вулиці – одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, барачна двоповерхова житлова забудова 1950-х років, промислова забудова. У районі Нового Знесіння до 1939 року був кінотеатр “Ванда” (від грудня 1939 року – ім. Поліни Осипенко). До 1959 року на вулиці Новознесенській містився ринок зношених речей, який потім перенесли в кінець вулиці Шевченка.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 29 травня 2008 року, № 75 (383)

Вулицю Милятинську з Новознесенською з’єднує вулиця Корейська, названа так 1950 року. Від 1931-го називалася Просвіти у складі селища Знесіння, від 1933 року мала назву Огоновських. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років.

Вулицю Гамалії з Ковельською з’єднує вулиця Горіхова, названа так 1958 року. Від 1950-го мала назву Корейська бічна. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна та конструктивістська житлова забудова 1950-х , нові забудови 1990-2000 рр.

Вулицю Гамалії з Ковельською з’єднує також вулиця Миргородська, названа так 1946 року. Від 1931-го називалася Шевченка у складі селища Знесіння, від 1934 року мала назву Тромби. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна забудова 1950-х, одноповерхова забудова 1960-х років, нові забудови 1990-2000 рр.

Від вулиці Корейської на схід відходить невеличка тупикова вулиця Черника, названа так 1993 року на честь хорунжого Легіону Українських Січових Стрільців Федора Черника (1894-1918). Від 1950 року мала назву Корейська бічна, від 1958-го – Спілкова. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерховий конструктивізм 1950-х.

Вулицю Гамалії з Корейською з’єднує вулиця Корецька, названа так 1950 року. Від 1931-го мала назву Середня у складі селища Знесіння, від 1936 року називалася Гозіуша на честь польського поета, гуманіста, дипломата Станіслава Гозіуша (1504-1579). Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 1990-2000 р.

Вулицю Новознесенську з Корейською з’єднує вулиця Поворотна, названа так 1950 року. Від 1931-го мала назву Крива у складі селища Знесіння, від 1933-го називалася Закрут. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, нові забудови 2000-х років.

Вулицю Ковельську з вулицею Саковича з’єднує вулиця Ігорева, названа так 1950 року. Від 1931 р. називалася Замкнена у складі селища Знесіння, від 1943-го – Бродзінського на честь польського поета-романтика Казімєжа Бродзінського (1791-1835). Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х і 1960-х років.

Паралельно до вулиці Ігоревої пролягає вулиця Белзька, названа так 1991 року. До початку 1930-х називалася Святого Яна та Поперечна бічна у складі селища Знесіння, у 1934-1950 рр. мала назву Моджевського-Фрич на честь польського письменника і філософа Анджея Моджевського-Фрич (1503-1572), у 1950-1991 рр. іменувалася Майлова на честь радянського дипломата Андрєя Майлова, якого вбив Микола Лемик у Львові на знак протесту проти голодомору в Україні 1932-1933 рр. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, триповерховий будинок кінця 1950-х – початку 1960-х.

Паралельно до вулиці Белзької простягається вулиця Петрусенко, названа так 1950 року на честь видатної української співачки Оксани Петрусенко (1900-1940). Від 1931-го називалася Рівна у складі селища Знесіння, від 1936 року мала назву Петрикевича на честь тринадцятирічного поляка Антося Петрикевича, який загинув у бою під час українсько-польської війни 1918 року. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові індивідуальні забудови.

Вулицю Петрусенко з Новознесенською з’єднує вулиця Саковича, названа так 1993 року на честь українського церковного діяча та письменника Касіяна Саковича (1578-1647). Від 1931-го називалася Костельна у складі селища Знесіння, від 1933 року – Доброї Волі. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років.

Від вулиці Новознесенської відходить тупикова вулиця Молочна, названа так 1946 року. Від 1931-го називалася Здорова. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові індивідуальні забудови.

Паралельно до вулиці Молочної пролягає тупикова вулиця Потелицька, названа так 1993 року. Від 1931-го мала назву Ясна у складі селища Знесіння, від 1933 року – Козя. Забудова вулиці: одно- та триповерховий конструктивізм 1930-х років.

Паралельно до вулиці Потелицької від Новознесенської відходить тупикова вулиця Таращанська, названа так 1950 року. Від 1931-го називалася Святого Петра у складі селища Знесіння, від 1934 року – Святого Луки. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х і 1960-х років, двоповерхова барачна житлова забудова 1950-х, нові індивідуальні забудови.

Паралельно до вулиці Таращанської простягається тупикова вулиця Ковальська, названа так 1946 року, від 1931 р. мала назву Івана Франка у складі селища Знесіння. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові індивідуальні забудови.

Паралельно до вулиці Ковальської пролягає тупикова вулиця Дніпрової Чайки, названа так 1993 року на честь української письменниці (1861-1927), від 1931-го називалася Коротка у складі селища Знесіння, від 1933 року мала назву Передня. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х.

Паралельно до вулиці Дніпрової Чайки простягається тупикова вулиця Ребета, названа так 1993 року на честь українського політичного діяча і публіциста Лева Ребета (1912-1952), до того часу мала назву Новознесенська бічна. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна забудова 1950-х.

Вулицю Богдана Хмельницького з Новознесенською з’єднує вулиця Механічна, тупикова частина цієї вулиці відгалужується від початку Новознесенської на південь. Вулицю назвали так 1946 року, від 1931-го називалася Сонячна у складі селища Знесіння, пізніше – Доїздова, 1934 року її назвали Щепановського на честь нафтового підприємця, економіста й посла до Галицького сейму Станіслава Щепановського (1846-1900). Забудова вулиці: промислова та житловий одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років.

Від вулиці Новознесенської, № 35 на північ відходить невелика тупикова вулиця Перехід, названа так 1933 року. Від 1931-го називалася Вузька у складі селища Знесіння. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, нові індивідуальні забудови.

Від Новознесенської, № 33 на північ відходить тупикова вулиця Радехівська, названа так 1993 року. Від 1930-х мала назву Торова бічна, від 1963 року називалася Заставна. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові індивідуальні забудови, промислова забудова.

Від Новознесенської на північ відходить також тупикова вулиця Сушкевича, названа так 1993 року на честь галицького культурного діяча, одного із засновників товариства “Просвіта” Кирила Сушкевича (1840-1885). Від 1930 року називалася Торова у складі селища Знесіння, від 1934-го – Гохберґера на честь львівського архітектора, автора проекту Галицького сейму, збудованого у 1877-1881 (тепер будівля Львівського національного університету). Від 1950 року мала назву Рейкова, від 1963-го – Прикордонників. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна забудова 1950-х, нові індивідуальні забудови.

Паралельно до вулиці Сушкевича від Новознесенської відходить тупикова вулиця Метлинського, названа так 1946 року на честь українського поета і фольклориста Амвросія Метлинського (1814-1870). Від 1930 р. називалася Крашевського у складі селища Знесіння на честь польського поета, драматурга, художника Юзефа Крашевського (1812-1887), від 1934-го мала назву Гноїнського на честь президента Львова у 1880-1882 роках Міхала Гноїнського. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові індивідуальні забудови.

Вул. Метлинського з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує вулиця Олійна, названа так 1933 року. Забудова: одно- та триповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна забудова 1950-х.

Вул. Метлинського з вулицею Богдана Хмельницького з’єднує також вулиця Височана, названа так 1963 року на честь одного з керівників повстання в Галичині під час наступу військ Богдана Хмельницького 1648 р. Від 1933-го називалася Монопольна. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові індивідуальні забудови.

Вулицю Новознесенську з Метлинського з’єднує вулиця Алішера Навої, названа так 1950 року на честь узбецького поета XV століття. Від 1927-го мала назву Довга у складі селища Знесіння: від 1934 року називалася Ясинського на честь полковника польської армії Галлера у Франції Леона Ясинського. Забудова вулиці: сецесія, одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, двоповерхова барачна забудова 1950-х років, нові індивідуальні забудови.

Новознесенську з вулицею Олійною з’єднує вулиця Туркменська, названа так 1946 року. Від 1930 р. називалася Міцкевича у складі селища Знесіння, від 1934-го мала назву Цюхцінського на честь президента Львова у 1907-1911 рр. Станіслава Цюхцінського. Адресу № 23 має дитячий садок, що міститься в одноповерховій будівлі середини 1950-х років. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, двоповерхова барачна забудова 1950-х років, нові індивідуальні забудови.

Від № 82 вулиці Богдана Хмельницького на південь відгалужується тупикова вулиця Караїмська, названа так 1898 р. Від 1950-го до 1991 року мала назву Березнева. У житловому будинку № 9 за часів Польщі містилася пекарня Меєра. У житловому будинку № 12 до війни була фабрика металевих ліжок Кошка. Забудова вулиці: класицизм, конструктивізм.

Паралельно до вулиці Караїмської пролягає тупикова вулиця Стрімка, названа так 1871 року, до того часу називалася Жовківська бічна направо III або Замкова бічна III. У житловому будинку № 3 за Польщі містилися пекарні Ляуфера та Штіра. Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова.

Паралельно до вулиці Стрімкої простягається вулиця Підзамче, названа так 1871 року, до того часу мала назву Жовківська бічна направо II або Замкова бічна II. У житловому будинку № 9 за часів СРСР був пункт із ремонту холодильників. У житловому будинку № 11-а за Польщі була пекарня Менша. Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм.

Від вулиці Підзамче перпендикулярно відходить вулиця Огіркова, названа так 1871 року, до цього часу називалася Замкова поперечна. Забудова: класицизм, сецесія, конструктивізм. Огіркова виходить на вулицю, яка від 1871 р. і до 1970-х років називалася Кринична, до того мала назву Жовківська бічна направо I або Замкова бічна I. На цій площі в радянські часи до 1980-х містилася автостанція № 2, яку згодом перенесли на кільце Хмельницького та Липинського.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 5 червня 2008 року, № 79 (387)

Вул. Богданівську з вулицею Почаївською з’єднує вулиця Старознесенська, названа так у 1920-х роках. За радянських часів різні частини вулиці називалися Комсомольська, Лінійна, Коротка у складі селища Кривчиці, у 1956-1990 рр. – Миронюка.

Адресу № 24 за радянських часів мав склозавод № 2.

Від початку вулиці Старознесненської відгалужується тупикова вулиця Марунька, названа так 1962 року за назвою річки, що протікає неподалік. Адресу № 1 від часів СРСР має Личаківське районне відділення ДАІ. Забудова вулиці: одноповерхова у стилі конструктивізму, одноповерхова садибна, нові двоповерхові забудови 2000-х років.

Вул. Богданівську з вулицею Польовою вздовж колії з’єднує вулиця Бродівська, названа так 1993 року. До того від 1930-х років мала назву Польова бічна I. Забудова вулиці: одноповерхова садибна 1930-х років.

Від вул.Польової на схід уздовж колії відходить тупикова вулиця Золочівська, названа так 1993 року. До цього часу від 1930-х років мала назву Польова бічна II. Забудова вулиці: одноповерхова садибна 1930-х років.

Від вул. Старознесенської в районі перетину з вулицею Польовою відгалужується тупикова вулиця Буська, названа так 1992 року. Від 1962-го називалася Миронюка бічна. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 1990-2000 рр.

Від вул.Старознесенської вздовж колії відгалужується вулиця Балкова, названа так 1950 року, від 1933-го мала назву Дворська. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, промислова забудова.

Початок вул. Старознесенської з вулицею Кордуби з’єднує вулиця Почаївська, названа так 1993 року. Від 1931 р. вона мала назву Святого Якуба, від 1950-го – Склозаводська. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років.

Вулицю Опришківську з Почаївською з’єднує вулиця Кордуби, названа так 1992 року на честь українського історика та письменника Мирона Кордуби (1876-1948). Від 1958 р. називалася Майора Бугрова на честь радянського вояка. Адресу № 2 від часів СРСР має лікеро-горілчаний завод.

Від перетину вулиць Кордуби та Почаївської до Старознесенської пролягає вулиця Заклинських, названа так 1993 року на честь братів Богдана (1886-1946) та Ростислава (1887-1974) Заклинських – українських публіцистів, письменників і громадських діячів. У 1931-1963 роках мала назву Цвинтарна, бо розташована неподалік Старознесенського цвинтаря, у 1963-1993 рр. – Пустельникова. Адресу № 18 має монастир Згромадження Сестер Святого Священномученика Йосафата, який будують багато років.

Від вулиці Заклинських на північ відгалужується невелика тупикова вулиця Бачинського, названа так 1992 р. на честь видатного українського ідеолога націоналізму, політика та громадського діяча Юліана Бачинського (1870-1940), від 1933 року мала назву Цвинтарна бічна, у 1934-1950 рр. – Шварца, у 1950-1963 роках – знову Цвинтарна бічна, у 1963-1992 рр. – Пустельникова бічна.

Від вул. Заклинських до вул. Довбуша простягається вулиця Липківського, названа так 1993 року на честь видатного українського церковного діяча, митрополита Василя Липківського (1864-1938). Від 1916 року називалася Знесіння, від 1931-го у складі селища Знесіння мала назву Яблоновського на честь видатного польського полководця XVII століття Станіслава Яблоновського, від 1933-го – Гелянки, від 1950 р. – Мусоргського на честь знаменитого російського композитора Модеста Мусоргського (1839-1881). Будинок № 44 – дерев’яний.

Від вулиці Липківського відходить невелика тупикова вулиця Качали, названа так 1993 року на честь галицького громадсько-політичного діяча Степана Качали (1815-1888). Від 1934-го називалася Ґєримських на честь польських художників Максиміліана (1846-1874) й Алєксандра (1850-1901) Ґєримських, від 1946 року – Чебишева на честь російського математика та механіка Пафнутія Чебишева (1821-1894).

Ілько Лемко

Джерело: “”, 19 червня 2008 року, № 86 (394)

Список літератури – на сайті «».

Вкладені елементи

Монастир св.Йосафата
Монастир св.Йосафата
Фото з панорам Google, жовтень 2011 р. 	Церква пресвятої богородиці – володарки України (вул.Новознесенська, № 34). Греко-католицька (станом на 2001…
Церква богородиці (+)
Фото з Вікіпедії, 27 серпня 2011 р. 	Церква Преображення (вул.Ковельська, № 37 [27?]), Нове Знесіння. Православна (станом на 2001 р.). 	Адресу № 37…
Церква Преображення (+)
Цвинтар Старе Знесіння
Цвинтар Старе Знесіння

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2017 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 826

Модифіковано : 9.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.