Вітовського вул.
Перехрестя вулиць Коперника, Сахарова, Нечуя-Левицького та Гвардійської з вулицею Франка з’єднує вулиця Вітовського, названа так 1991 року на честь військового керівника Листопадового Чину, держсекретаря військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського (1877-1919); від 1883 року називалася Пливальні (Басейну), бо проходила повз Пелчинський став, який використовували для тренування війська; від 1864-го – Дорогою до Пелчинського ставу; від 1871-го – Пелчинська; в часи німецької окупації – Гербстштрассе; у 1944-1991 роках мала назву Дзержинського на честь засновника радянського тоталітарно-репресивного органу ВЧК (згодом НКВС, КДБ) Фелікса Дзержинського (1877-1926).
У будинку № 1 за Польщі працював магазин штучних квітів Мотриша, тепер тут піцерія “Піраміда”.
У житловому будинку № 3 за часів СРСР містився продовольчий магазин.
Адресу № 5-а за часів Польщі мала редакція “Газети Сполечної”.
У будинку № 9 від радянських років міститься пункт охорони правопорядку.
У будинку № 9-а у 1950-х працювала майстерня з пошиття і ремонту одягу та ремонту панчіх, нині тут приватний нотаріус.
У п’ятиповерховій офісній будівлі початку 1970-х років від часів СРСР містився обласний диспетчерський пункт міністерства харчової промисловості, зараз тут Інспекція з карантину рослин і Українська інвестиційна товарна біржа.
У житловому будинку № 24 за польських часів містилася фабрика дротяних сіток Вєнцека, на фасаді встановлено пам’ятну дошку, яка засвідчує, що тут у 1958-2000 роках жив і творив скульптор Еммануїл Мисько. У будіві № 23 у 1950-х роках працювала майстерня з ремонту взуття, тепер тут магазин одягу і взуття.
У будинку № 27 у повоєнні часи містився Львівський лісгосп.
У будівлі № 35 за Польщі розміщувався почесний консулат Австрії, в часи СРСР тут був дитячий садок, тепер тут “Брокбізнесбанк” (адреса № 35-а).
П’ятиповерховий житловий будинок № 38 збудовано 1964 року для працівників тодішнього КДБ.
На фасаді будівлі № 41 вміщено пам’ятну дошку на честь перегонів “Гран-прі” Львова в міжвоєнний час.
Адресу № 53 має споруджений 1972 року на місці зимової ковзанки спорткомплекс “Динамо”.
У будівлі № 65 за польських часів був заклад електричного товариства, від 1940 року тут розміщувалося управління НКВС, у воєнні часи – регіональне управління гестапо, після війни – Комітет державної безпеки, від часів української незалежності – обласна Служба безпеки України.
Забудова вулиці – у стилі конструктивізму 1930-1970 років.
Ілько Лемко
Джерело: “”, 7 листопада 2008 року, № 164 (472)