Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Стрункі обеліски на фасаді храму

Танас Никифорук

Дата: 16.10.2008

Костьол св. Петра і Павла чину єзуїтів, вул. Театральна, 13, – це одна з найбільших сакральних споруд міста Львова. У 1610 р. єзуїти розпочали будівництво костьолу, яке тривало двадцять років. Спочатку роботами керував чернець-єзуїт Себастьян Ламхіус, а коли стіни були виведені “на три лікті”, справу продовжив генеральний архітектор ордену в Польщі Джакомо Бріано за зразком церкви Іль Джезу в Римі.

Головний східний фасад складається з двох рівнів: нижній, що є завершеною ордерною композицією, та верхній – над виступаючим карнизом, що знову розпочинає таку ж коринфську композицію, а завершується тимпаном з великим круглим медальйоном, в якому вміщено зображення барашка. Нижню частину прикрашають шість монументальних пілястр.

Між пілястрами знаходяться три входи до костьолу, підкреслені розбудованими порталами. У чотирьох нішах розміщені скульптури святих. По боках верхньої частини – потужні валюти, в нішах – скульптура Богородиці, львівського єзуїта-мученика Марціна Латерни, опікуна Польщі св. Станіслава-єпископа і Папи (можливо, Павла ІІІ). По боках тимпану і над валютами встановлені стрункі обеліски. Такі ж обеліски прикрашають бічний південний фасад храму.

Костьол єзуїтів відзначається великими розмірами. Його довжина – 41 м, висота (центральний неф) – 26 м, ширина – 21 м. Може одночасно вмістити 3,5 тис. чоловік, та 1,5 тис. – на галереях.

У 1702 р. з південного боку споруджено чотиригранну стометрову вежу-дзвіницю, що була найвищою в місті. У 1754 р. на ній встановили годинник. У 1788 р. його перенесли на ратушу. У 1830 р. міська влада, налякана катастрофою з ратушною вежею, що завалилася, наказала розібрати її верхні яруси, і тепер вежа є нижчою від основного об’єму храму.

Теперішнього вигляду інтер’єр костелу набув в середині XVIII ст. після пожежі 1734 р. Проведено ґрунтовне відновлення інтер’єру. Для виконання фрескового розпису стін та склепінь запрошено художників з Моравії – батька і сина Франциска та Себастьяна Екштейнів (1740 р.).

У 1744-1746 рр. С. Фессінгер побудував головний вівтар, оздоблений постатями патронів ордену, виконаними з різнокольорового стюку. Амвон з литого заліза привезений з Моравії у 1844 р. Орган, в рококовій оправі – один з найкращих у Львові, роботи львівського майстра Жебровецького з 1882 р. (перший орган з 1644 р.).

Будівництво костьолу фінансувала Єлизавета Сенявська. Був він фамільним родини Сенявських, Дзєдушицьких та Яблоновських. Тут знаходяться надгробки знаменитого польського полководця XVII ст. С. Яблоновського (поч. XVIII ст.) та родини Дзєдушицьких.

У 1879 р. костьол був відреставрований.

З північного боку до костьолу прилягає будівля колишньої єзуїтської колегії. Після ліквідації єзуїтського чину, в будинку розмістилось управління губернією. У кінці ХІХ ст. тут містилися Крайовий суд, Головна урядова каса, податкове управління. За Польщі – окружний цивільний суд.

Нині в костьолі – книгосховище бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

Джерело: “Високий Замок”