Синагога Золота Роза у Львові
В.В.Вечерський
Муровану міську синагогу спорудили 1582 року італійські архітектори Павло Щасливий (Павло Римлянин, він же – Паоло Домінічі Романус) і Петро Зичливий в історичному середмісті Львова на вулиці, що у середньовіччі звалася Жидівською (нині – Староєврейська). Фундатором синагоги був багатий львівський купець, банкір і королівський фінансист Ісаак Нахманович (Ісаак бен Нахман). Тому в історії закріпилося найменування “Синагога Нахмановича”. Це була друга міська синагога у Львові, на будівництво якої влада довго не надавала дозволу. Зрештою, римо-католицький архієпископ, дозволяючи її будівництво, наказав, “щоби невірні жиди не мурували синагоги виставної і коштовної, але звичайну, середньої міри”. Народна назва “Золота Роза” (або “Турей загав”) пов’язана з донькою Ісаака бен Нахмана, котра, згідно з місцевою легендою, допомогла єврейській громаді дістати дозвіл на будівництво цієї синагоги.
З огляду на архітектурні обмеження синагога, мурована з цегли й каменю, мала розміри в плані лише 11 х 9 м. Підлога молитовного залу була заглиблена нижче рівня вулиці, завдяки чому й утворився високий репрезентативний зал, перекритий системою готичних хрещатих склепінь на нервюрах. Архітектурна стилістика цієї будівлі дещо архаїчна, як для кінця XVI століття: вона перехідна від готики до ренессансу. Готичні вікна й нервюри напрочуд органічно поєднувалися з ренессансним аттиком, що мав аркатурно-пілястровий фриз і маньєристичну “корону” в завершенні.
Ця будівля була центром громадського життя єврейського району міста та однією з найцінніших архітектурних пам’яток Львова. Вона вважалася однією з найкрасивіших синагог Центрально-Східної Європи. У 1920-30-х роках її досліджували різні фахівці, котрі виконали архітектурні обміри й фотофіксацію. Пам’ятку зруйнували вибухівкою німецько-фашистські окупанти у серпні 1941 року. Рештки синагоги оголошено пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 513-Лв). Її включено до затвердженої Урядом України 1999 року Програми відтворення видатних пам’яток історії та культури України.
Джерело: сайт «Українська спадщина»