Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2009 р. У Львові фахівці обговорять реставрацію кам’яниці Шольц-Вольфовичів на площі Ринок

Дата: 11.11.2009

Нині під час засідання консультативної ради при управлінні охорони історичного середовища Львова голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк наполягатиме на внесенні в порядок денний обговорення реалізації проекту реставрації будинку № 23 на пл. Ринок у Львові, оскільки є чимало запитань щодо вигляду історичної кам’яниці, – про це сьогодні, 11 листопада, повідомив кореспондент ЗІКу.

Інформація місцевих ЗМІ, які поширили повідомлення очільниці управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілії Онищенко-Швець про те, що ремонтно-реставраційні роботи на пл. Ринок, 23 завершені підрядником під «чітким контролем» й «усі роботи по фасаду виконувались згідно погоджувального проекту», не тільки зняли безліч запитань, а й додали нових.

Після того, як фірма «Еталон» зняла з будинку захисну сітку й риштовання, історична кам’яниця Шольц-Вольфовичів глибоко вразила усіх як яскравим тиньковим пофарбуванням так і різноколірними декоративними елементами із каменю. А додати до цього різнобій кольорів ринв, покриття даху та захисних дашків над кам’яними виступами й скульптурними зображеннями, а також невідь звідки запропонованими вікнами із металевими шпросами, – то вимальовується широке поле для дискусії, яка мала б дати відповіді на численні запитання до проектантів та виконавців робіт.

«Подібні відкриті обговорення в широкому товаристві у світовій реставраційній практиці існують упродовж усього реставраційного процесу: під час проектування, виконання робіт і по їхньому завершенні. Властиво, останнє обговорення мало б відбуватися безпосередньо на риштованнях. Але оскільки їх поквапилися зняти, то я спробую наполягти на тому, щоб ці роботи стали предметом обговорення бодай на засіданні ради», – сказав Андрій Салюк.

Нагадаємо, фасад будівлі був в критичному стані не тільки внаслідок часових руйнівних чинників, а й від рук львівських комунальників, які кілька років тому позбивали історичну ліпнину молотками під час боротьби із крижаними бурульками. Тоді на звернення громадських організацій, стурбованих таким вирішенням проблеми, чиновники відповідали, що грошей на реставрацію пам’ятки немає, тому краще позбивати ліпнину, котра може впасти людям на голову.

Президент благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини» Андрій Салюк назвав такий вчинок цинізмом: « Це цинізм найвищого ґатунку, злочинне ставлення до пам’яток, за яке в будь-якій іншій державі вже давно відкрили б і довели до суду кримінальну справу. А в нас за це нікому нічого не буде», – казав Андрій Салюк і як у воду дивився: нікому нічого не було.

Натомість Фонд «Збереження історико-архітектурної спадщини» три роки тому замовив ДНТЦ «Конрест» експертне обстеження кам’яних елементів та скульптурного оформлення будинку, яке було виконане повідними вітчизняними науковцями, зокрема кандидатом хімічних наук Романом Гуцуляком.

«Ми ініціювали дослідження кам’яниці Шольц-Вольфовичів та виготовлення обмірних креслень. Коли на об’єкті розпочалися роботи, мені дивно було довідатися, що проектної документації …нема! Згодом мене запевняли, що вона вже є, але я її не бачив, бо на нарадах мене не кликали. Усі матеріали, які ми за угодою отримали від «Конресту» я передав фірмі «Еталон», директор якої Роман Лобай, архітектори, а також представники фірми «Балко» запевняли, що візьмуть то до уваги.

Однак чи вони це зробили я не знаю, бо виконавці робіт не виказували бажання до спілкування. Але така закритість іде у супереч світовій практиці, коли кожне консерваційне рішення обговорюється відкрито, а про застосовані технології звітують перед ширшою спільнотою, а не тільки на оперативках» – розповів Андрій Салюк.

Тепер голова ЛОО УТОПІК намагатиметься почути відповідь на питання, чому кам’яні елементи будинку на пл. Ринок, 23 мають різне забарвлення. «Оскільки реставрація – це метод лікування на основі попередньої діагностики, то почати слід від обговорення реставраційного проекту. Потім з’ясувати, для чого і чим покривали камінь (декоративним тонуванням чи гідрофобом, – але тоді, чому не послідовно?). Які рекомендації були з його очищення, а які застосовані насправді (піскоструменева машина).

Серед інших запитань – і проблема кольору фарбування фасаду. Моя суб’єктивна думка: цей колір далекий від натурального пігменту, який міг бути колись. Але, якщо будуть ґрунтовні відповіді фахівців, то можливо, ці питання знімуться», – має надію Андрій Салюк.

Експерт громадської організації ЦППД «Сім», якого кореспондент ЗІКу попросив прокоментувати реставраційні роботи на фасаді кам’яниці Шольц-Вольфовичів, сказав: «Фірма «Еталон» мала б затвердити реставраційне завдання в Києві, в органі охорони культурної спадщини, бо це пам’ятка національного значення, проектну документацію для реставрації якої розробляла майстерня інституту «Укразахідпроектреставрація». Однак не відомо, хто і на що спираючись, вирішив обрати саме такий колір пофарбування.

Заповнення віконної столярки шпросами, що пасують меблям, а не екстер’єрам, також дивує. Дверні заповнення в першому поверсі – взагалі катастрофа! На межі із злочином було застосування керхеру з крупним абразивом. Таке чищення кам’яних елементів призвело до здирання не тільки забруднень, а й кам’яної патини, ба більше – канелюрів на пілястрах. Це взагалі було недопустимо!

Для чого це зробили, невідомо, адже щільність каменю була доброю. Це камінь із надзвичайно гарного вапнякового кар’єру. Але, чомусь наші чиновники не дуже люблять патину на камені, – кажуть «Брудне!». Та навіть, коли той камінь мав свого часу легку перетирку цементом, що не спричинив руйнувань, то слід було просто промити його, очистити камінь від транспортної кіптяви і лишити в спокої.

Технологія на таких об’єктах відіграє дуже велику роль, правильний методичний підхід до підбору матеріалів і методики самого виконання ремісничих робіт мають контролювати досвідчені технологи, які як фахівці-практики враховують усе: знають, чи треба чистити волосяними щітками чи помити, а не відразу братися за шпателі, щоб здирати патину. Далі: дивує дивна колористика покриття каменю.

Якщо це мало бути лісирування більш акварельного плану, то натомість вийшло не зовсім вдале пофарбування з плямами і різними відтінками каменю – зеленавими, сірими. Далі: якщо цей дах вже мав такий виражений залом, то він вимагав карнизного переходу на фасаді, тобто із дахом також треба було детальніше попрацювати. Але робити все треба було комплексно, а не так: коли цього року є гроші на фасад, то зробили фасад, може, наступного року знайдуться гроші на дахи, то полізуть на дахи, а фасад знищать. Потім знову візьмуться за фасади. І так по колу.

Але невже на таку перлину Ринкової площі, не можна було зробити в контексті? Явно об’єкт зробили похапцем, так, аби пошвидше зняти риштування. Прикро, що ми так себе поводимо щодо цінних пам’яток, а потім розказуємо, як добре роблять наші колеги звідкись! Час уже починати робити як слід, або… нічого не робити, чекаючи доки навчимося!», – міркує експерт.

Довідка ЗІКу. Кам’яниця Шольц-Вольфовичів (площа Ринок, 23) споруджена 1570 року на замовлення вихідців із Сілезії у стилі німецького ренесансу. Будинок цегляний, тинькований, в плані видовжений прямокутник, триповерховий. Первісне планування і декор інтер’єрів втрачені, однак цього року реставратори натрапили на цікаву знахідку – міжвіконну шестигранну кам’яну колону із розписами та інші фрагменти розписів.

Архітектура фасадів зберегла пізньоренесансний характер, чітку ордерну побудову: на першому поверсі пілястри, оформлені масивними квадратами; на другому – іонічні; на третьому – корінфські. Вікна прикрашені сандриками. Фасад декоровані рельєфними фризами із лев’ячими головами і портретними масками, які розміщені на базах пілястрів третього поверху; скульптурний ряд фасаду кам’яниці гармонійно доповнюють образи чорта і блазня, які надають усій композиції гротескного відтінку.

У кутовій ніші на рівні третього поверху – багатофігурна скульптурна група «Хрещення», що відтворює євангельську сцену з постатями Ісуса Христа та Івана Хрестителя (ХVІІ століття, майстерня ван Гутте). На фасаді будинку скульптурний образ Фортуни. На площу Ринок виходять тільки три вікна.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»