2008 р. Цісарем дарована гімназія...

Христина Нога

Дата: 18.09.2008

“З дому до гімназії я, мабуть, міг би пройти з заплющеними очима навіть сьогодні. Пів на восьму ранку я доливав води до кави, аби вистудити її, і йшов вулицями Монюшка, Шопена, через площу Смолки з кам’яним Смолкою посередині, по Ягеллонській, проходив повз кіно “Марисенька” до вулиці Легіонів. Далі дорога перетинала Ринок, йшла повз величезну скриню Магістрату з вежею ратуші, повз колодязь з Нептуном і кам’яними левами, що присіли біля воріт, через вузьку Руську вулицю на Підвальну, де стояв триповерховий будинок гімназії в оточенні дерев”, – так описав в автобіографічній повісті “Високий замок” свій щоденний шкільний маршрут Станіслав Лем.

Вона і сьогодні стоїть тут, колишня цісарсько-королівська гімназія, тепер – середня школа номер вісім. У Книзі рекордів України записано, що цей будинок – одна з найстаріших шкільних будівель в нашій країні, де досі ведеться навчання. Здається, час повертається назад, коли лунає дзвінок на урок і ти йдеш коридором поміж шкільними класами, де століття тому ходили Яків Головацький, Маркіян Шашкевич, Адам Сапєга.

Історія школи налічує п’ять періодів: перший починається з часу її заснування – січня 1818 року, коли австрійський цісар Франц І дав дозвіл на спорудження у Львові другого навчального закладу, що отримав назву Цісарсько-королівська друга гімназія при домініканах. Другий бере початок з вересня 1818 року, тоді гімназія переїхала з вулиці Вірменської на Підвальну і почала називатись “Цісарсько-королівська друга Львівська вища гімназія”.

Третій період – польський, він починається у 1918 році, коли гімназії присвоїли ім’я Кароля Шайнохи, її випускника. Четвертий – радянський період, тоді зникає назва “гімназія”, а з’являється школа № 8. І, нарешті, п’ятий період її історії – український, нині вона вважається однією із кращих львівських шкіл у вивченні німецької мови.

“Зараз готую до друку першу частину історії нашої гімназії, – поділився планами з кореспондентом “Леополіса” директор ССЗШ №8 з поглибленим вивченням німецької мови Михайло Ерстенюк. – Це понад 120 сторінок зібраного мною історичного матеріалу, а також списки випускників. Адже завдяки тому, що у всі часи тут навчали рутенською (тобто українською. – Авт.) мовою, в гімназії вчилось багато священичих синів, наприклад, отець Василь Лончина – наш випускник.

З теплом згадував свої юнацькі роки, проведені у нашій гімназії, польський фантаст Станіслав Лем. Вчився, а згодом і викладав тут Яків Головацький, до професорського складу належав Василь Щурат, відомий математик Мирон Зарицький, філософ зі світовим іменем Роман Інгарден”.

На жаль, не всі учні, що навчаються тут сьогодні, знають історію своєї школи. На моє прохання назвати її відомих випускників – замислюються, зате усі в один голос кажуть, що рік її заснування – 1818. “Вже сім років виходять календарики з зображенням нашої школи на фоні історичних пам’яток Львова, – пояснює пан Ерстенюк. – на них вказано і рік її заснування. Крім того, на уроках історії “дата народження” нашої школи є обов’язковою для вивчення.

Саме школа № 8 понад вісім років тому першою з західноукраїнських шкіл приєдналась до Програми німецькомовного диплома другого ступеня, що підтримується німецьким урядом. На сьогодні до цієї програми входять 19 шкіл у всій Україні. “Ця програма дозволяє вивчити іноземну мову за європейською системою, – пояснює директор, – коли рівень володіння мовою поділяється на 4 рівні – А1, А2, В1, В2. Випускник німецького філологічного факультету отримує найвищий рівень – С2, а наші випускники, склавши двоетапний іспит і отримавши німецькомовний диплом, мають рівень – С1”.

Власник такого диплома має право без іспиту на знання мови вступати до будь-якого німецького ВНЗ, здаючи тільки профілюючі іспити за потреби.

“Підтримувати марку вдається завдяки тому, що у нас працюють вчителі з Німеччини, котрі шліфують той рівень, що заклали українські вчителі”, – пояснює директор.

Цього року у листопаді школі виповнюється 190 років. “Будівля є дуже старою, тож потребує правильного догляду, – підсумовує директор. – На кошти, виділені Міністерством освіти та культури Австрії, ми провели капітальний ремонт даху і відкрили там додаткові приміщення. Інший проект, що вдалось втілити в життя – капітальна заміна вікон. Ми встановили 180 дерев’яних склопакетів на гроші Кабінету Міністрів України. Тепер ремонтуємо фасад на кошти, виділені Львівською міською радою”.

Джерело: “Високий Замок”